Пономарьова Людмила Євгенівна
ПОНОМАРЬО́ВА Людмила Євгенівна (18. 02. 1948, м. Шамхор, нині Шамкір, Азербайджан) — мистецтвознавець. Обласна премія імені О. Масельського (1999). Членкиня НСХУ (1992), Міжнародної творчої спілки істориків мистецтва та художніх критиків (1999). Закінчила Харківський педагогічний інститут (1971), Інститут живопису, скульптури і архітектури АМ СРСР (Ленінград, нині Санкт-Петербург, 1989; викладачі В. Роздольська, А. Пунін, Г. Павлов, В. Блек). Від 1975 працює в Харківському художньому музеї: завідувач відділу сучасного мистецтва (від 1990). Досліджує питання вітчизняного мистецтва 20-го століття, сучасного художнього життя Харкова, творчість окремих митців. Поповнила зібрання музею близько 1500 творами мистецтва. Організаторка та авторка концепцій близько 200 виставок різних рівнів. Упорядниця низки альбомів («Мистецькі шляхи Харківщини. 60-й річниці Харківської організації Спілки художників України присвячується». 1998; Харківський художній музей: 200 років колекції», 2005, співавт.; «Метаморфозы Елены Лесничей», 2008); каталогів («Коло буриме. Живопис. Графіка. Скульптура», 2005; Виктор Иванович Лапин: к 90-летию со дня рождения художника, 2013), збірників статей («Роль приватних колекцій у формуванні зібрань художніх музеїв», 2005; усі — Харків). Авторка багатьох науково-популярних радіо- і телепередач, статей у періодичних виданнях.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Мистецька скарбниця Харкова: 350-річчю Харкова присвячено. 2004 (співавт.); Александр Васильевич Вяткин. Жизнь и творчество. 2007; Сергій Омелянович Луньов (1909–1978). Кн. 1–2. 2009–11; Лучковский Илья Яковлевич. Записки охотника за картинами художников ХХ века. 2017; Вячеслав Панов. «Мой Харьков! Берегу твои черты»: Живопись. 2022 (співавт.); усі — Харків.
Завантажити статтю
Людина 
