ФІ́ҐОЛЬ Михайло Па­влович (18. 10. 1927, с. Крилос, нині Івано-Франківського р-ну Івано-Франківської обл. — 25. 05. 1999, Івано-Франківськ, похований у рідному селі) — живописець, графік і мистецтво­знавець. Батько О. Фіґоля. Доктор мистецтво­знавства (1998), професор (1991). Заслужений художник України (1991). Обласна премія імені В. Стефаника (1999). Член НСХУ (1967). Закінчив Ін­ститут живопису, скульптури та архітектури в Ленін­граді (нині Санкт-Петербург, 1961). Працював у Станіславському обласному товаристві художників (1952–54); Івано-Франківському художньому комбінаті Художнього фонду УРСР (1961–64); Прикарпатському університеті (Івано-Франківськ, 1964–99): від 1983 — завідувач, від 1991 — професор кафедри образотворчого мистецтва. Створював пейзажі, порт­рети, епічні історичні полотна, тематичні картини. Його творам притаман­на академічна зваженість формулювань, глибин­на сутність, вдумлива й детальна градація тонів. Учасник всеукраїнських і зарубіжних мистецьких ви­ставок. Персональні — у Крилосі (1977 — ювілейна, 1982), Івано-Франківську (1978, 1986, 1988 — ювілейна, 1998, 2002 — посмертна), м. Гамільтон (Канада, 1993). Автор наукових праць про Я. Пстрака, О. Сорохтея, М. Симошкевич, С. Кириченко та ін., українську сатиричну графіку, памʼятки Давнього Галича. 1998 від­крив домашню картин­ну галерею. Серед учнів — Н. Бабій, М. Рибачук, І. Чмелик.