Радомисельський Ізраїль Давидович
РАДО́МИСЕЛЬСЬКИЙ Ізраїль Давидович (23. 04(06. 05). 1914, Житомир — 29. 01. 1986, Київ) — фахівець у галузі порошкової металургії та зварювального виробництва. Доктор технічних наук (1972), професор (1972). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1975). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1973), премія РМ СРСР (1981). Державні нагороди. Закінчив Київський індустріальний інститут (1939). Працював на виробництві у Києві та м. Новосибірськ (РФ). 1945–48 — директор Новосибірського механічного технікуму мобільних сільськогосподарських машин (РФ). 1948–55 — в Інституті чорної металургії АН УРСР; 1955–86 — в Інституті проблем матеріалознавства АН УРСР (Київ): від 1962 — завідувач відділу порошкових конструкційних матеріалів. Уперше розробив і впровадив промисловий процес одержання залізного порошку шляхом комбінованого відновлення прокатної окалини генераторним газом та сажею, а також організував виробництво снарядних поясків на основі цього порошку. Розробив зносостійкі металоскляні матеріали, що були успішно застосовані для виготовлення важконавантажених деталей (шестерен редукторів) ходових систем самохідних апаратів «Лунохід-1» та «Лунохід-2», що дозволило 1970 та 1973 успішно виконати програми досліджень поверхні Місяця.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Пресс-формы для порошковой металлургии. 1970; Производство и использование порошковых деталей в легкой промышленности. 1982; Конструкционные порошковые материалы. 1985; Получение легированных порошков диффузионным методом и их использование. 1988 (усі –– Київ, співавт.).
Завантажити статтю
