Сабов Євменій Іванович

Визначення і загальна характеристика

СА́БОВ Євменій Іванович (псевдонім — Е. Ивановъ; 01. 10. 1858, с. Верб’яж, нині Мукачівського р-ну Закарпатської обл. — 01. 11. 1934, м. Севлюш, нині Виноградів Берегівського р-ну Закарпатської обл.) — літературознавець, критик, публіцист, громадський та греко-католицький церковний діяч. Після закінчення Ужгородської богословської семінарії (1886) рукопокладений на священника, розпочав душпастирську діяльність у с. Арданово (нині Берегівського р-ну). Потім 12 р. викладав руську мову в Ужгородській гімназії. 1898 через стан здоров’я переселився до Севлюша, де й працював до кінця життя спочатку благочинним, а згодом архідияконом. С. посів помітне місце в історії розвитку культурного життя Закарпатття, зокрема був одним із засновників АТ «Уніо» та газети «Наука». Автор підручника «Руская грамматика и Читанка к изучению литературного языка угро-русских» (1890), церковнослов’янської граматики угорською мовою — «Egyházi szláv nyelvtan» (1894), збірника молитов і пісень для школярів «Ангелъ хранитель» (1905). Широке визнання принесла упорядкована ним «Христоматия церковно-славянских и угро-русских литературных памятников. С прибавлением угро-русских народных сказок на подлинных наречиях» (1893; усі — Унгвар). Окремим виданням вийшов «Очерк литературной деятельности и образования карпатороссов» (Уж., 1925). Активно виступав у закарпатській пресі, писав передові (у перших роках видання газети «Наука») й науково-популярні, зокрема з історії краю, статті. У них він порушував питання організації читалень, кас взаємодопомоги, розповідав про книгодрукування тощо. Голова москвофільського «Общества имени Александра Духновича» (1923–34), став відвертим прихильником великоруського напряму. Був шеф-редактором літературно-історичного журналу «Карпатскій край» (1923–24) та редактором журналу «Карпатскій свѣтъ» (1928–32). Залишив цікаву творчу спадщину, серед якої особливе місце займають його наукові та публіцистичні статті, які, попри москвофільську орієнтацію автора, засвідчують і його велику ерудицію та глибину знань: «О возникновеніи Карпатъ по новѣйшимъ теоріямъ» (1928, ч. 6), «Русская крѣпость» (1929, ч. 7–9) та ін. у журналі «Карпатскій свѣтъ». Заслуговують на увагу і промови С. під час відкриття пам’ятників відомим громадсько-політичним і культурно-освітнім діячам та письменникам краю — О. Духновичу, Є. Фенцику, А. Добрянському, О. Митраку, а також передруки їхніх статей у закарпатській періодиці. 1930 на С., як лідера москвофільського руху на Закарпатті, була зроблена спроба замаху, про що детально описано в статті «Карпаторусскіе крестьяне осудили аттентатъ. Покушавшійся на о. Евменія Сабова Федоръ Тацинецъ приговоренъ къ 1 году, а его сообщница Стефанія Новаковская къ 5 годамъ тюремнаго заключенія» в газеті «Русская земля» (1930, ч. 34).

Завантажити статтю