Сабов Євменій Іванович

Визначення і загальна характеристика

СА́БОВ Євменій Іванович (псевдонім — Е. Ивановъ; 01. 10. 1858, с. Вербʼяж, нині Мукачівського р-ну Закарпатської обл. — 01. 11. 1934, м. Севлюш, нині Вино­градів Берегівського р-ну Закарпатської обл.) — літературо­знавець, критик, публіцист, громадський та греко-католицький церковний діяч. Після закінче­н­ня Ужгородської богословської семінарії (1886) рукопокладений на священ­ника, роз­почав душпастирську діяльність у с. Ар­даново (нині Берегівського р-ну). Потім 12 р. викладав руську мову в Ужгородській гімназії. 1898 через стан здоровʼя пере­селився до Севлюша, де й працював до кінця життя спочатку благочин­ним, а згодом архідияконом. С. посів помітне місце в історії роз­витку культурного життя Закарпат­т­тя, зокрема був одним із засновників АТ «Уніо» та газети «Наука». Автор під­ручника «Руская грам­матика и Читанка к изучению литературного языка угро-рус­ских» (1890), церковнословʼянської граматики угорською мовою — «Egyházi szláv nyelvtan» (1894), збірника молитов і пісень для школярів «Ангелъ хранитель» (1905). Широке ви­зна­н­ня принесла упорядкована ним «Христоматия церковно-славянских и угро-рус­ских литературных памятников. С прибавлением угро-рус­ских народных сказок на подлин­ных наречиях» (1893; усі — Унгвар). Окремим ви­да­н­ням ви­йшов «Очерк литературной деятельности и образования карпаторос­сов» (Уж., 1925). Активно ви­ступав у закарпатській пресі, писав пере­дові (у перших роках ви­да­н­ня газети «Наука») й науково-популярні, зокрема з історії краю, стат­ті. У них він порушував пита­н­ня організації читалень, кас взаємодопомоги, роз­повід­ав про книго­друкува­н­ня тощо. Голова москвофільського «Общества имени Александра Духновича» (1923—34), став від­вертим прихильником великоруського напряму. Був шеф-редактором літературно-історичного журналу «Карпатскій край» (1923—24) та редактором журналу «Карпатскій свѣтъ» (1928—32). Залишив цікаву творчу спадщину, серед якої особливе місце за­ймають його наукові та публіцистичні стат­ті, які, попри москвофільську орієнтацію автора, засвідчують і його велику ерудицію та глибину знань: «О возникновеніи Карпатъ по новѣйшимъ теоріямъ» (1928, ч. 6), «Рус­ская крѣпость» (1929, ч. 7—9) та ін. у журналі «Карпатскій свѣтъ». Заслуговують на увагу і промови С. під час від­кри­т­тя памʼятників ві­домим громадсько-політичним і культурно-освітнім діячам та письмен­никам краю — О. Духновичу, Є. Фенцику, А. Добрянському, О. Митраку, а також перед­руки їхніх статей у закарпатській періодиці. 1930 на С., як лідера москвофільського руху на Закарпат­ті, була зроблена спроба замаху, про що детально описано в стат­ті «Карпаторус­скіе крестьяне осудили ат­тентатъ. Покушавшійся на о. Евменія Сабова Федоръ Тацинецъ приговоренъ къ 1 году, а его сообщница Стефанія Новаковская къ 5 годамъ тюремнаго заключенія» в газеті «Рус­ская земля» (1930, ч. 34).

Літ.: Карпатскій свѣтъ: [Номер часопису, присвячений 70-літньому ювілею Є. Сабова]. 1929. Ч. 5—6; Сабовъ Евменій Ивановичъ: Критико-біо­графическій очеркъ жизни и дѣятельности, из­дан­ный ко дню 70-лѣтняго юбилея писателя, критика и публициста. Уж., 1929; о. Евменій Сабов, архідіякон Севлюшський (1858—1934): [Некролог] // Свобода. 1934. Ч. 34; Недзельскій Е. Къ характеристикъ личности Е. И. Сабова // Рус­ский народный голосъ. 1935. Ч. 179; На­учный сборнык в память Е. Сабова. Уж., 1935; Євменій Сабов — літературо­знавець, фольклорист // Хланта І. В. Літературне Закарпа­т­тя у ХХ століт­ті: Біо­бібліогр. покажч. Уж., 1995.

В. В. Ґабор

Завантажити статтю