Рябокляч Іван Панасович

РЯБОКЛЯ́Ч Іван Панасович (26. 10(08. 11). 1914, с. Півці Київського пов. Київської губ., нині Обухівського р-ну Київської обл. — 26. 02. 1994, Київ) — прозаїк, драматург. Член НСПУ (1948). Сталінська премія (1949; за повість «Золототисячник», К., 1948). Після закінче­н­ня Ржищівського педагогічного технікуму (Київська обл., 1933) пере­бував на журналістській роботі на Донбасі («Артемовский рабочий», «Радянська Донеч­чина»). Учасник 2-ї світової війни, мав тяжку контузію. У 1950-х — на поч. 1960-х рр. мешкав і працював у Черкасах, був членом обласного літературного обʼ­єд­на­н­ня. Публікувався як прозаїк із воєн­них літ. Вершина творчості Р. — повість «Золототисячник», що була актуальною в добу повоєн­ної від­будови села й широко висвітлена в критиці. Твір мав і від­повід­ні ідеологічні рудименти свого часу. Автор збірок оповідань «Жайворонки» (1957), «Чайки» (1960), «На білому коні» (1963), «Антонів гай» (1967; усі — Київ); пʼєс «На пере­дньому краї», «Ігорьок», «Шляхи та стежки», «Жива вода», «Перша...» (про І. Котляревського), «Марія» (про Марію Заньковецьку), «Бран­не поле», що не мали широкого театрального роз­голосу. Низку оповідань Р. опубліковано на сторінках газети «Черкаська правда» («Таня», «Проліски» та ін.). Пере­клав українською мовою низку творів російських авторів.

Завантажити статтю