Шпак Анатолій Петрович

Визначення і загальна характеристика

ШПАК Анатолiй Петрович (12. 05. 1949, м. Невин­номиськ Ставропольського краю, РФ — 29. 06. 2011, Київ) — матеріало­знавець. Кандидат фізико-математичних (1975), доктор хімічних (1990) наук, професор (1991), академік НАНУ (1995; у 1998—2011 — перший віце-президент). Заслужений діяч науки і техніки України (1997). Державна премія України в галузі науки і техніки (1992, 2002). Ордени «За заслуги» 3-го (1999), князя Ярослава Мудрого 5-го (2003) та 4-го (2008) ступенів. Закiнчив Ростовський університет (РФ, 1971). Від­тоді працював в Iн­ститутi металофiзики НАНУ (Київ): від 1985 — завідувач лабораторії, від 1996 — завідувач від­ділу спектро­скопії поверх­ні твердого тіла, 2002—11 — директор; водночас 1998—2001 — завідувач кафедри прикладної фізики Національного технічного університету України «Київський політехнічний ін­ститут»; від 2001 — завідувач одно­ймен­ної кафедри Національного авіаційного університету (Київ). Від 1977 — в апараті Президії НАНУ: 1979—83 — учений секретар Сектору фізико-технічних і математичних наук, 1983—88 — за­ступник начальника Науково-організаційного від­ділу та керівник Сектору зведеного планува­н­ня, 1988—93 — начальник Науково-організаційного від­ділу, 1993—2011 — Головний учений секретар. Головний редактор наукових журналів «Метал­лофизика и новейшие технологии», «Успехи физики метал­лов» і збірника наукових праць «Наносистеми, наноматеріали, нанотехнології». Перші наукові праці присвячені рентґено­спектральному досліджен­ню електрон­ної структури фаз Лавеса. На­ступний цикл його робіт був повʼязаний із ви­вче­н­ням електрон­ної структури важливих з по­гляду практичного за­стосува­н­ня силіцидів, сульфідів і карбідів пере­хідних металів. Роз­робив комплексний під­хід до дослідже­н­ня електрон­них властивостей цих обʼєктів, який базується на спільному викори­стан­ні рентґенівської, рентґено­електрон­ної, ЯГР-спектро­скопії, методів обчислювальної фізики в кластерному та зон­ному на­ближе­н­нях. Широкові­домі його роботи з дослідже­н­ня електрон­ної будови, оптичних і рентґенівських спектрів твердих тіл різної природи, структури та властивостей аморфних і нанокри­сталічних сплавів, процесів плавле­н­ня, тверді­н­ня, кри­сталізації металів і сполук на їхній основі, механізмів утворе­н­ня іонно-плазмових конденсатів на поверх­ні твердих тіл, моделюва­н­ня атомної динаміки в сплавах. Вагоме місце в науковому доробку за­ймали фундаментальні про­блеми фізики ультрадис­персних середовищ, наносистем і нанотехнологій, а також прикладні аспекти їх викори­ста­н­ня та впровадже­н­ня в сучасне виробництво. Значну увагу приділяв досліджен­ню оптичних, магнітооптичних властивостей і моделюван­ню спектрів рентґенівського циркулярного дихроїзму пере­хідних металів та їхніх сплавів. Роз­винув теорію плавле­н­ня металів, а також виявив аномалії, повʼязані з пере­ходом халькогенідних та халькогалогенідних стекол у полярний стан із на­ступною їх кри­сталізацією, який виникає в результаті структурної релаксації скла при його роз­мʼякшен­ні. За­пропонував та об­ґрунтував концепцію роз­гляду пор як фазово-структурних неоднорідностей у конденсатах на поверх­ні твердого тіла. Роз­робив комплекс рентґено­графічних методик і методів машин­ного моделюва­н­ня, які дають змогу дослідити особливості просторового роз­міще­н­ня атомів у не­впорядкованих середовищах (НС), роз­плавах, аморфних сплавах, а також установити звʼязок структури з фізичними властивостями НС. Нові теоретичні моделі для аналізу наноматеріалів методом фото-електрон­ної спектро­скопії, які він роз­робив, роз­винуті в процесі створе­н­ня комплексу методик і прикладних про­грам для кількісної характеристики гетероген­них наносистем із роз­міром частинок 1—100 нм. Роз­вʼязав низку про­блем спектро­скопії електрон­них і екситон­них станів низькорозмірних конденсованих систем та показав можливість ефективної діагностики квазінульвимірних напів­провід­никових систем оптичними і електрооптичними методами; роз­глянув пита­н­ня, повʼязані з теоретичними дослідже­н­нями спектрів квазічастинок у низькорозмірних системах: складних плоских гетеро­структурах, квантових нитках, сферичних періодичних структурах і надґратках квантових точок. Брав участь у роз­роблен­ні принципово нових систем та приладів для роз­шире­н­ня спектра робіт у галузі матеріало­знавства, насамперед це стосується проєктува­н­ня вітчизняного синхротрон­ного центру. Об­ґрунтував значне під­вище­н­ня міцності наношарових металевих композиційних матеріалів порівняно з адитивною міцністю їхніх компонентів, довів пер­спективність роз­роблень нових способів нано­структуризації металів для сут­тєвого під­вище­н­ня механічних властивостей багатошарових матеріалів та покрит­тів. Роз­винув теорію взаємодії електромагнітного ви­промінюва­н­ня з наночастинками та матричними дис­персними середовищами різної природи. Особливу увагу приділяв створен­ню нано­структурованих препаратів і матеріалів медико-біо­логічного при­значе­н­ня. У цьому напрямі здобуто унікальні результати з дослідже­н­ня структури і властивостей кісткової тканини людини та виготовле­н­ня її замін­ників штучного походже­н­ня. Про­аналізував і змоделював особливості механізму взаємодії інфрачервоного ви­промінюва­н­ня з тканинами функціональних елементів ока, для чого рогівку та склеру було роз­глянуто як систему впорядкованих та орієнтованих фібріл діаметром у межах 20—300 нм. Зробив значний внесок у забезпече­н­ня ефективної діяльності НАНУ. Член Головної редакційної колегії ЕСУ.

Пр.: Материалы с нано- и квазикри­стал­лической структурой. К., 2004; Наношарові композиційні матеріали та покри­т­тя. К., 2004; Процеси самоорганізації в матеріалах різної природи. К., 2004; Діагностика наносистем. Багаторівневі фрактальні нано­структури. К., 2004; Екситоніка низькорозмірних систем. К., 2004; Діагностика наносистем. Напів­провід­никові квазінульвимірні системи. К., 2004; Микронеоднородное строение неупорядочен­ных метал­лических систем. К., 2005; Дифрактометрия наноразмерных дефектов и гетерослоев кри­стал­лов. К., 2005; Спектро­скопия электрон­ных и экситон­ных со­стояний в низкоразмерных системах. К., 2005; Введение в физику ультрадиперсных систем. К., 2006; Фотон­ні кри­стали. Фізика та за­стосува­н­ня. К., 2006; Скло­утворе­н­ня і властивості сплавів в халькогенідних системах на основі мишʼяку та сурми. К., 2006; Оптика наносистем. О., 2007; Фізика фотон­них кри­сталів. К., 2007; Физические основы получения высоко­прочных порошковых материалов с помощью скоростной электрометрической обработки. К., 2007; Тензорезистивні ефекти в аморфних металевих сплавах. К., 2009; Не­впорядковані системи. Ч. 1. Особливості структури халькогенідних стекол та плівок. К., 2009; Рентгеновская и электрон­ная спектро­скопия. К., 2010; Еволюція стратегії пошуку. К., 2010; Апатиты и апатитоподобные соединения. Электрон­ная структура и свойства. К., 2010 (усі — спів­авт.).

Літ.: 60-річчя академіка НАН України А. П. Шпака // Вісн. НАНУ. 2009. № 5; Шпак Анатолій Петрович (некролог) // Там само. 2011. № 7; Видатний організатор вітчизняної науки. До 70-річчя від дня народже­н­ня академіка НАН України А. П. Шпака // Там само. 2019. № 5.

В. А. Татаренко

Завантажити статтю