Парулава Тамара Георгіївна
ПАРУЛА́ВА Тамара Георгіївна (22. 02. 1952, Полтава — 30. 10. 2024, там само) — композитор, музикознавець, диригент, музично-громадська діячка. Член НСКУ (1996), СК Абхазії (1992). Ґран-Прі Міжнародного музичного фестивалю (м. Фівіццано, Італія, 1998, у співавт.) та міжрегіонального фестивалю молодіжних театрів «Південні маски» (Миколаїв, 2006). Дипломантка всеукраїнських фестивалів «Театральна осінь» (м. Прилуки Чернігівської обл., 2005) та «Від Гіпаніса до Борисфена» (м. Очаків Миколаївської обл., 2006). Закінчила Полтавське музичне училище (1972; кл. баяна Б. Юшка, диригування — М. Мироненка), Харківський інститут мистецтв (1977; кл. баяна В. Підгорного, диригування — К. Дорошенка), Ростовський музично-педагогічний інститут (РФ, 1990; кл. композиції Г. Гонтаренко, оркестровки — В. Ходош). 1972–74 викладала у Диканській дитячій музичній школі (Полтавська обл.), водночас була завідувачем відділу музичних інструментів; 1974–75 — керівник хорового гуртка Гегечкорського дитячого будинку; 1975–92 викладала у Гагрській музичній школі, водночас — у Сухумському музичному училищі (від 1989 — завідувач відділу народних інструментів; обидва — Абхазія, усі — Грузія). Від 1992 — викладач Полтавського фахового коледжу мистецтв, за сумісництвом 2015–21 — Інституту культури і мистецтв Луганського університету (Полтава). 2005–06 — диригент камерного оркестру Полтавської філармонії. Художній керівник молодіжного музичного театру «ПарМіКо» (Полтава, від 2001). Голова Полтавського обласного осередку НСКУ (від 2004). Наукові дослідження з питань сучасного українського музикознавства. Трагічно загинула.
Додаткові відомості
- Основні твори
- опера «Маруся Чурай» за романом Л. Костенко (1-а редакція — 1997–2000; 2-а — 2003–07); рок-опера «Храм Прозріння» (2001, містерія на тексти С. Коломійця); опера-сцена «Роґнеда» (1-а редакція — 2004, 2-а — 2008 на тексти І. Дідик та літопису); ораторія «Passioni — Тридцять третя сльоза України» (1993); симфонічні — «Поетичний триптих» (1983), Симфонії № 1 «Монолог» (1987), № 2 «Гоголіада ХХІ» (2009), № 3 «Сповідь» (2012), № 4 «Українська — трагічно-тріумфальна» (2016), вокально-симфонічна поема «Камачич» (1989); «Кончерто гроссо» № 1 (1991), № 2 (1995); симфонічні фрески «Сади Полтави» (2013, сюїта в 4-х ч.), «Адажіо» для струнного оркестру («Пам’яті трагедії Чорнобиля», 1996); камерно-інструментальні ансамблі, вокальні і хорові твори.
Завантажити статтю
Людина 
