Петрук Василь Михайлович
ПЕТРУ́К Василь Михайлович (21. 11. 1886, с. Мишин, нині Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. — 23. 09. 1968, м-ко Меркенфріц, Німеччина) — живописець, графік, різьбяр. Закінчив відділ різьбярства Коломийської промислової школи (1904); навчався у Вищій промисловій школі у Львові (до 1905), на малярсько-декораційних курсах у Чернівцях (1906), у художника М. Івасюка (1907). Творчий шлях розпочав 1906, ілюструючи дитячі оповідання С. Калинця, що видавав Ю. Насальський (випуски з «Бібліотеки для руской молодежи»). Від 1909 разом з М. Івасюком — у Відні, де працював у його майстерні (1910–15), відвідував картинні галереї, малював. Під час 1-ї світової війни перебував у складі австрійської армії на Італійському фронті. Учасник визвольних змагань, старшина УГА. Після поранення через Італію дістався до лазарету в м. Моравська Границя на теренах Чехо-Словаччини. 1920–22 — учитель малювання в місцевій гімназії. Співпрацівник «Українського скитальця» (1920–23). Учасник культурно-мистецької виставки в таборі інтернованих осіб в м. Йозефов (Чехо-Словаччина, 1923), а також виставок в Україні, Австрії, Німеччині. Автор пейзажів, численних портретів вояків УГА. Під час 2-ї світової війни після приходу радянських військ у П. конфісковано понад 600 картин на релігійну та історичну тематику. Від 1946 — у Німеччині. Деякі твори зберігаються в Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття (Коломия), Слов’янській бібліотеці (Прага), Українському національному музеї в Чикаґо (США; передав твори й архів).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «В чотирикутнику смерти», «Розлука» (обидва — 1919), «Генчетар Осип Микитка», «Най живе Вільна Україна», «Спадок стрільця» (усі — 1923), «Ольга з Левицьких Бесараб» (1924), «Загибель героя», «Воскресіння України», «Як умру — горда будь», «Прощання»; портрети — українських генералів: А. Кравса, О. Удовиченка, О. Осецького, В. Сальського, Ю. Тютюнника, В. Петріва, М. Омеляновича-Павленка, М. Юнаківа, О. Грекова, М. Капустянського, О. Загродського, В. Зелінського, П. Шандрука, головного отамана УНР С. Петлюри, а також Н. Махна, М. Грушевського, А. Волошина, Є. Петрушевича, Є. Коновальця, І. Остряниці, Василя Вишиваного.
Рекомендована література
- Мигович В. Наш твердий гуцул // Галичина. 1991, 14 листоп.;
- Домашевський М. Історія Гуцульщини. Т. 1. Чикаго; Л., 1995;
- Яців Р. Василь Петрук: Висоти емоцій // Воля і Батьківщина. 1998. № 3;
- Василь Петрук (1886–1968). Коломия, 2004;
- Пеленська О. Український портрет на тлі Праги. Українське мистецьке середовище в міжвоєнній Чехословаччині. Нью-Йорк; Прага, 2005;
- Василь Петрук // Яців Р. Укр. мист-во ХХ ст.: Ідеї, явища, персоналії: Зб. ст. Л., 2006;
- Климчак М. Василь Петрук. Забуте ім’я // Час і події. 2011. № 13.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
