Пипа Петро Васильович

ПИ́ПА Петро Васильович (06. 07. 1952, с. Андрушівка Погребищенського, нині Він­ницького р-ну Він­ницької обл. — 13. 09. 2025, Він­ниця) — майстер художнього різьбле­н­ня на дереві, писанкар. Член НСХУ (2023). Початкову мистецьку освіту здобув 1969 на курсах художнього оформле­н­ня при Він­ницькому центрі народної творчості. Закінчив Тал­лінську морехідну школу (1972), Малинський лісотехнічний технікум (с. Гамарня Житомирської обл., 1984). У 1972—82 працював матросом, пізніше — боцманом на риболовецьких, рятувальних та науково-дослідних суднах. Повернувшись у рідне село, майже 25 р. був лісником у «Райагролісі». Автор понад 1 тис. творів, виготовлених пере­важно в техніці рельєфного різьбле­н­ня на дереві (пере­важно тематичні композиції) та гравіюва­н­ня на яєчній шкарлупі (шкрябанці). Надавав пере­вагу барельєфному та контр­рельєфному різновидам різьбле­н­ня. Творчий доробок П. сповнений українського національно-історичного колориту. Створював рельєфні флористичні мотиви із соняхами, ікони, порт­рети, багатофігурні сюжетні композиції на історичну, біблійну, міфологічну та побутову тематику. Один із провід­них тематичних роз­ділів майстра — шевченкіана: у низці робіт від­творив характерні мотиви творів Кобзаря, до його 200-річного ювілею створив колекцію шкрябанок із автопорт­ретами Т. Шевченка. Автор циклу рельєфних композицій про козацьку звитягу, галереї порт­ретів геть­манів, полководців, зокрема Б. Хмельницького, І. Мазепи. Епічною виразністю сповнені числен­ні інтер­претації уславленого народного образу козака Мамая, сцени з життя запорожців. По­стійний учасник обласних, міських та ра­йон­них мистецьких ви­ставок. Персональні (понад 20) — у м. Мурманськ (РФ, 1982), Він­ниці (2008—09, 2014, 2016—17, 2023), Києві (2008). Деякі роботи П. зберігаються у Він­ницькому художньому та крає­знавчому музеях.