Стецюк Олександр Михайлович
СТЕЦЮ́К Олександр Михайлович (справжнє — Шиндель Ісак Наумович; 08. 03. 1941, с. Білокоровичі Олевського, нині Коростенського р-ну Житомирської обл. — 29. 01. 2007, Житомир) — композитор, диригент, педагог. Батько Д. Стецюка. Член НСКУ (1981). Заслужений діяч мистецтв України (1993). Закінчив Житомирське музичне училище (1960; кл. труби В. Паржицького), Казанську консерваторію (РФ, 1969; кл. композиції А. Лемана). 1960—61 — викладач Ніжинського культурно-освітнього училища (Чернігівська обл.), 1961—65 — Житомирського культурно-освітнього училища, від 1965 — Житомирського музичного училища. Водночас 1963—65 — концертмейстер, 1993—2003 — головний диригент Житомирського українського музично-драматичного театру імені І. Кочерги. Автор музики до вистав: «Пригоди барона Мюнхаузена» (1974), «Місце дії — Рівне» (1977), «Ярослав Мудрий» І. Кочерги (1979), «Король Лір» В. Шекспіра (1993), інструментовка опери С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» (1993), музика до вистави «Марія Тюдор» за пʼєсою В. Гюґо (1994), музика до дитячої вистави «Шукай вітру в полі» за пʼєсою В. Лівшиця (1994), «Таємниця однієї сповіді» за пʼєсою Б. Васильєва (1995), музична комедія «І сміх, і гріх…» Л. Данчука та Ф. Деревʼянка за мотивами пʼєси «В степах України» О. Корнійчука (1995), музика до казки В. Шрепфера «Лінивий король» (1996). На честь композитора відбувся фестиваль «Житомирська музична весна» (2009, 2010).
Додаткові відомості
- Основні твори
- дитяча опера «Вовк та сім козликів» (1997, лібрето Л. Калиниченко); балет «Три товстуни» за твором Ю. Олеші (1971); хоровий концерт «Дзвени, золота Русь» (1987), концерти: для віолончелі з оркестром (1971), для труби з оркестром (1985), концерти для фортепіано та камерного оркестру (1970), Струнні квартети (1966, 1982); для солістів, хору та оркестру: кантата «Одна рідному місту» (1984, сл. М. Сича), поема «Комісарівський голос» (сл. Р. Рождественського, 1975); тріо (фортепіано, скрипка, віолончель; 1983), для ансамблю віолончелей та фортепіано «Прелюд» — пам’яті Б. Лятошинського, для кларнета та фортепіано: «Соната» (1997), «Блазень» (1983) та ін. твори; для фортепіано — «Сонатіна» (1966), цикл п’єс «Примхи» (1971), «Гумористичний» (1963), цикли романсів.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
