Піка Катерина Іванівна

ПІ́КА Катерина Іванівна (01. 04. 1925, м. Канів Київської губ., нині Черкаського р-ну Черкаської обл. — 30. 03. 1999, там само) — поетеса. Лауреатка місцевої літературної премії імені Олекси Кобця (1964). Освіта середня. Після війни закінчила курси Червоного Хреста і 44 р. працювала медсестрою в центральній районній лікарні Канева. Віршувала з дитячих літ. Авторка поетичних збірок «Щедрість» (Чк., 1993), «Канівчаночка» (Канів, 1998), «Любов вічна» (Чк., 2009), об’ємних добірок віршів у колективних збірниках канівських літераторів «Криниця слова» (1993), «Тарасова зоря» (1994), «Біль і радість» (1995), численних публікацій у періодиці. Вірші П. написані за класичною версифікацією, тематично різноманітні. Домінантні теми її лірики — шевченківська («Серце Кобзаря», «Вінок Кобзаря», «З Тарасом» та ін.); незмінна любов до рідного міста, з яким пов’язане все життя («Канівський вальс», «Свято», «Дарую пісню» та ін.); краса рідного краю, пейзажистика тощо. Для поезій П. властиві наспівні інтонації, через що низка творів покладена на музику. На пошанування пам’яті поетеси Канівська райдержадміністрація встановила літературну премію імені П. для обдарованої молоді (2007).

Рекомендована література

1. Кучеренко Л. І без того — мелодія // Дніпрова зірка. 1998, 22 лип.;
   Google Scholar Internet
2. Сорокопуд І. Струмки могутньої ріки. Канів, 1998;
   Google Scholar Internet
3. Долгіч Н. Співачка солов’їного краю // Піка К. Любов вічна: Вибр. поезії. Чк., 2009.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю