Піка Катерина Іванівна

ПІ́КА Катерина Іванівна (01. 04. 1925, м. Канів Київської губ., нині Черкаського р-ну Черкаської обл. — 30. 03. 1999, там само) — поетеса. Лауреатка місцевої літературної премії імені Олекси Кобця (1964). Освіта середня. Після війни закінчила курси Червоного Хреста і 44 р. працювала медсе­строю в центральній ра­йон­ній лікарні Канева. Віршувала з дитячих літ. Авторка поетичних збірок «Щедрість» (Чк., 1993), «Канівчаночка» (Канів, 1998), «Любов вічна» (Чк., 2009), обʼємних добірок віршів у колективних збірниках канівських літераторів «Криниця слова» (1993), «Тарасова зоря» (1994), «Біль і радість» (1995), числен­них публікацій у періодиці. Вірші П. написані за класичною версифікацією, тематично різноманітні. Домінантні теми її лірики — шевченківська («Серце Кобзаря», «Вінок Кобзаря», «З Тарасом» та ін.); не­змін­на любов до рідного міста, з яким повʼязане все життя («Канівський вальс», «Свято», «Дарую пісню» та ін.); краса рідного краю, пейзажистика тощо. Для поезій П. властиві на­співні інтонації, через що низка творів покладена на музику. На пошанува­н­ня памʼяті поетеси Канівська райдерж­адміністрація встановила літературну премію імені П. для обдарованої молоді (2007).

Завантажити статтю