Правдюк Олександр Андрійович

Визначення і загальна характеристика

ПРАВДЮ́К Олександр Андрі­йович (25. 11. 1926, Він­ниця — 22. 07. 1994, Київ) — музико­знавець, фольклорист. Доктор мистецтво­знавства (1984). Закінчив Львівську консерваторію (1954; кл. скрипки). Працював в Ін­ституті мистецтво­знавства, фольклору та етнології НАНУ (Київ): від 1984 — провід­ний науковий спів­робітник від­ділу музико­знавства. Записував музичний фольклор у різних регіонах України та за­ймався транс­крибува­н­ням мелодій. Упорядник (спів­упорядник) збірників: «Народ і Шевченко» (1963), «Пісні великого Кобзаря» (1964), «Весі­л­ля» (1970, у 2-х кн.), «Рекрутські та солдатські пісні» (1974), «Народні пісні в записах Павла Тичини» (1976), «Українські народні пісні в записах Платона Майбороди» (1986; усі — Київ). Досліджував теорію й історію ви­вче­н­ня музичного фольклору. За­ймався шевченківською тематикою в музичному фольклорі (записував, нотував, упорядковував пісен­ні записи Шевченка та його улюблені пісні), ви­вчав кобзарське мистецтво в контекс­ті історії фольклористики («Кобзарь Егор Мовчан», Москва, 1966; «Роменський кобзар Євген Адамцевич», К., 1971). Одним із перших в академічних колах звернув увагу на українські пісні національно-визвольної тематики, зокрема «про колективізацію й сваві­л­ля в часи сталінщини» у збірнику «Українські народні пісні (записи пожовтневого часу)» (К., 1991, упорядник), низці статей. Роз­глядав пита­н­ня діалектики національного і між­національного в народній музиці України у моно­графії «Між­національні звʼязки в музичному фольклорі» (К., 1982) на прикладі українсько-російсько-білоруського прикордо­н­ня. Слабкою стороною праці, на думку В. Пальоного, є під­міна етно­графічного ра­йонува­н­ня адміністративним, унаслідок чого терени Брянщини (українська історична Стародубщина) у П. помилково ре­презентують «російський» матеріал, що «потягнуло за собою появу неіснуючого в реальності “стику” трьох східних культур».

Пр.: Ладові основи української народної музики. К., 1961; Збирач народних пісень // Народна творчість та етно­графія. 1964. № 2; Т. Г. Шевченко і музичний фольклор України. К., 1966; Українська музична фольклористика. К., 1978; Методика записува­н­ня музичного фольклору. К., 1981; Українські пов­станські пісні // Народна творчість та етно­графія. 1992. № 2.

Літ.: Єфремова Л. Памʼяті дослідника фольклору Олександра Правдюка // Народна творчість та етно­графія. 1994. № 5—6; Пальоний В. Історія української музичної фольклористики другої половини 20 ст. К., 1997.

О. М. Харчишин

Завантажити статтю