Созінов Олексій Олексійович

СО́ЗІНОВ Олексій Олексі­йович (26. 04.1930, с. Єржово, Молдова — 04. 08. 2018, Київ) — вчений-генетик, селекціонер. Доктор сільськогосподарських наук (1971), професор (1975), академік ВАСГНІЛ (1978, у 1978—82 — перший віце-президент, 1987—90 — голова Президії Пів­ден­ного від­діле­н­ня), НАНУ (1978, у 1994—2004 — член Президії, від 2004 — радник Президії), НААНУ (1990, спів­організатор, 1990—96 — перший президент, 1990—2001 — член Президії). Заслужений діяч науки УРСР (1990). Державні премії РФ (1996) та України (1997) в галузі науки і техніки. Премія імені В. Юрʼєва АН УРСР (1991). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2000). Державні нагороди СРСР. Депутат ВР СРСР (1988—91). Закінчив Одеський сільськогосподарський ін­ститут (1954). Від 1955 працював у Всесоюзному селекційно-генетичному ін­ституті (Одеса): від 1959 — завідувач лабораторії технології зерна, від 1966 — від­ділу генетичних основ селекції, водночас 1961—71 — за­ступник директора з наукової роботи, 1971—78 — директор; від 1979 — в Ін­ституті загальної генетики АН СРСР (Москва): завідувач лабораторії біо­хімічної генетики, 1981—87 — директор. 1992—2000 — спів­засновник і директор, від 2000 — головний науковий спів­робітник Ін­ституту агро­екології та біо­технології УААН; водночас 1994—2001 — завідувач кафедри агро­екології та біо­технології Національного аграрного університету; від 2002 — завідувач лабораторії молекулярної генетики рослин Ін­ституту харчової біо­технології та геноміки НАНУ (усі — Київ). Віце-президент Всесоюзного товариства генетиків і селекціонерів (1981—87). Головний редактор журналу «Цитологія і генетика» (1990—2001). Наукові дослідже­н­ня з про­блем генетики, біо­технології, селекції, якості зерна, агро­екології. Від­крив новий клас генетичних маркерів — блоків компонентів запасних білків, контрольованих алельними варіантами кластерів генів; встановив закономірності формува­н­ня у процесі природного та штучного добору коадаптивних асоціацій генів, які зумовлюють адаптацію генотипів до певних умов середовища; описав особливості успадкува­н­ня ознак, що ви­значають технологічну та харчову цін­ність зерна пшениці; роз­робив генетичну класифікацію проламінів, спосіб ідентифікації генотипів сортів і форм культурних рослин за локусами запасних білків. Спів­автор сортів озимої пшениці Прибой, Одеська 66, 75, Одеська напів­карликова, Обрій, Ольвія, Зірка, ярого ячменю Нутанс 106, сої Подільська 1, 416, Подолянка, Стратегія та ін.

Завантажити статтю