Созінов Олексій Олексійович
СО́ЗІНОВ Олексій Олексійович (26. 04.1930, с. Єржово, Молдова — 04. 08. 2018, Київ) — вчений-генетик, селекціонер. Доктор сільськогосподарських наук (1971), професор (1975), академік ВАСГНІЛ (1978, у 1978–82 — перший віце-президент, 1987–90 — голова Президії Південного відділення), НАНУ (1978, у 1994–2004 — член Президії, від 2004 — радник Президії), НААНУ (1990, співорганізатор, 1990–96 — перший президент, 1990–2001 — член Президії). Заслужений діяч науки УРСР (1990). Державні премії РФ (1996) та України (1997) в галузі науки і техніки. Премія імені В. Юр’єва АН УРСР (1991). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2000). Державні нагороди СРСР. Депутат ВР СРСР (1988–91). Закінчив Одеський сільськогосподарський інститут (1954). Від 1955 працював у Всесоюзному селекційно-генетичному інституті (Одеса): від 1959 — завідувач лабораторії технології зерна, від 1966 — відділу генетичних основ селекції, водночас 1961–71 — заступник директора з наукової роботи, 1971–78 — директор; від 1979 — в Інституті загальної генетики АН СРСР (Москва): завідувач лабораторії біохімічної генетики, 1981–87 — директор. 1992–2000 — співзасновник і директор, від 2000 — головний науковий співробітник Інституту агроекології та біотехнології УААН; водночас 1994–2001 — завідувач кафедри агроекології та біотехнології Національного аграрного університету; від 2002 — завідувач лабораторії молекулярної генетики рослин Інституту харчової біотехнології та геноміки НАНУ (усі — Київ). Віце-президент Всесоюзного товариства генетиків і селекціонерів (1981–87). Головний редактор журналу «Цитологія і генетика» (1990–2001). Наукові дослідження з проблем генетики, біотехнології, селекції, якості зерна, агроекології. Відкрив новий клас генетичних маркерів — блоків компонентів запасних білків, контрольованих алельними варіантами кластерів генів; встановив закономірності формування у процесі природного та штучного добору коадаптивних асоціацій генів, які зумовлюють адаптацію генотипів до певних умов середовища; описав особливості успадкування ознак, що визначають технологічну та харчову цінність зерна пшениці; розробив генетичну класифікацію проламінів, спосіб ідентифікації генотипів сортів і форм культурних рослин за локусами запасних білків. Співавтор сортів озимої пшениці Прибой, Одеська 66, 75, Одеська напівкарликова, Обрій, Ольвія, Зірка, ярого ячменю Нутанс 106, сої Подільська 1, 416, Подолянка, Стратегія та ін.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Повышение качества зерна озимых пшениц. Москва, 1970 (співавт.); Улучшение качества зерна озимой пшеницы и кукурузы. Москва, 1983 (співавт.); Полиморфизм белков и его значение в генетике и селекции. Москва, 1985; Генетика и урожай. Москва, 1986 (співавт.); Генетическое улучшение пшеницы. К., 1993 (співавт.); Концепция агроэкологической надежности сельскохозяйственного производства Украины // Вісник аграрної науки. 1995. № 4; Агроекологія філософія сільського господарства ХХІ століття // Там само. 1997. № 9; Агробіорізноманіття України: теорія, методологія, індикатори, приклади: В 2 кн. К., 2005 (співавт.).
Рекомендована література
- Ситник К. М. Созінов Олексій Олексійович // Вчені-генетики і селекціонери у галузі рослинництва. Кн. 4. К., 2000;
- Созінов Олексій Олексійович: Біобібліогр. покажч. наук. пр. за 1954–2009 рр.: До 80-річчя від дня народж. К., 2010;
- Пирожков С. І., Вергунов В. А. Перший президент Академії аграрних наук незалежної України (пам’яті академіка НАН України О. О. Созінова) // Вісник НАНУ. 2018. № 9;
- Вергунов В. А. Памяти академика А. А. Созинова — выдающегося украинского агробиолога и организатора сельскохозяйственной науки: К 90-летию со дня рожд. // Земледелие и растениеводство. 2020. № 6.
Завантажити статтю
Людина 
