ПЛАХТІ́Н Іван Олексі­йович (псевдонім — Максим Голка; 14(27). 04. 1907, ст. Дебальцеве Бахмутського пов. Катеринославської губ., нині місто Горлівського р-ну Донецької обл. — 19. 02. 1985, Херсон) — прозаїк, драматург. Член СП СРСР (1936). Закінчив літературний факультет Харківського університету (1934). Працював 1925–30 стрілочником, башмачником, кондуктором на залізниці, від 1934 — журналістом у періодичних ви­да­н­нях різних міст України, на редакційно-видавничій роботі, в радіокомітеті; 1942–44 — спецкор армійської газети, був контужений. Після війни мешкав у Харкові в будинку «Слово», працював від­повід­альним секретарем альманаху «Харків», у Держлітвидаві України. Від 1957 — у Херсоні, де був головним редактором книжково-газетного видавництва, завідувачем літературної частини обласного музично-драматичного театру. Автор оповідань, повістей, романів і пʼєс, багатьох нарисів та гуморесок; за­ймався літературними пере­кладами. У творчості звертався до сюжетів із життя залізничників, виробничих про­блем і колізій, подій війни, морально-етичних аспектів дійсності. Перше оповіда­н­ня «На бахче» (1928) написав російською мовою і ві­діслав М. Горькому. Дебютував україномовною книгою оповідань «Юркова ідея» (Х., 1932). Враже­н­ня воєн­них літ від­творені у пʼєсі «Не затримуйте!» (К., 1950) та у фронтовому щоден­нику «Дороги в без­смертя» (Сф., 1977). Його одноактні й повнометражні пʼєси («Дайте тільки роз­вернутися», «Любов», «Урок коха­н­ня» та ін.) прихильно зу­стріли, як критики, так і глядачі. Пʼєса «Хуртовина» була по­ставлена колективом Дні­пропетровського українського музично-драматичного театру імені Т. Шевченка (нині Дні­про), пере­кладена російською мовою, ви­йшла окремим ви­да­н­ням у Латвії, ви­друкувана в харківському журналі «Прапор» (1956). У 1966 зʼявилася пʼєса «Зорі пів­ден­ні», у цей же час Херсонський музично-драматичний театр по­ставив ви­ставу «Таємниці святого ордена», а 1979 — музичну комедію «Під зорями Таврійськими». Залишив спогади «Літа-дороги» (Сф., 1982).