Плахтін Іван Олексійович

ПЛАХТІ́Н Іван Олексійович (псевдонім — Максим Голка; 14(27). 04. 1907, ст. Дебальцеве Бахмутського пов. Катеринославської губ., нині місто Горлівського р-ну Донецької обл. — 19. 02. 1985, Херсон) — прозаїк, драматург. Член СП СРСР (1936). Закінчив літературний факультет Харківського університету (1934). Працював 1925–30 стрілочником, башмачником, кондуктором на залізниці, від 1934 — журналістом у періодичних виданнях різних міст України, на редакційно-видавничій роботі, в радіокомітеті; 1942–44 — спецкор армійської газети, був контужений. Після війни мешкав у Харкові в будинку «Слово», працював відповідальним секретарем альманаху «Харків», у Держлітвидаві України. Від 1957 — у Херсоні, де був головним редактором книжково-газетного видавництва, завідувачем літературної частини обласного музично-драматичного театру. Автор оповідань, повістей, романів і п’єс, багатьох нарисів та гуморесок; займався літературними перекладами. У творчості звертався до сюжетів із життя залізничників, виробничих проблем і колізій, подій війни, морально-етичних аспектів дійсності. Перше оповідання «На бахче» (1928) написав російською мовою і відіслав М. Горькому. Дебютував україномовною книгою оповідань «Юркова ідея» (Х., 1932). Враження воєнних літ відтворені у п’єсі «Не затримуйте!» (К., 1950) та у фронтовому щоденнику «Дороги в безсмертя» (Сф., 1977). Його одноактні й повнометражні п’єси («Дайте тільки розвернутися», «Любов», «Урок кохання» та ін.) прихильно зустріли, як критики, так і глядачі. П’єса «Хуртовина» була поставлена колективом Дніпропетровського українського музично-драматичного театру імені Т. Шевченка (нині Дніпро), перекладена російською мовою, вийшла окремим виданням у Латвії, видрукувана в харківському журналі «Прапор» (1956). У 1966 з’явилася п’єса «Зорі південні», у цей же час Херсонський музично-драматичний театр поставив виставу «Таємниці святого ордена», а 1979 — музичну комедію «Під зорями Таврійськими». Залишив спогади «Літа-дороги» (Сф., 1982).

Завантажити статтю