Попович Ольга Петрівна
ПОПО́ВИЧ Ольга Петрівна (дівоче — Левчишин; 25. 01. 1961, м. Добре Місто, нині Вармінсько-Мазурського воєводства, Польща) — співачка (сопрано), бандуристка, музикознавець, диригент, педагог, музично-громадська діячка. Кандидат мистецтвознавства (Київ, 2003), габілітований доктор (м. Катовіце, Польща, 2011), професор (2011). Член НСКУ (2008). Почесний знак «За заслуги перед культурою Польщі» (1999), відзнака Президента Польщі «Срібний хрест заслуги» (2003). Дитячі та юнацькі роки П. пройшли в Перемишлі (Польща). Закінчила вокальний факультет Краківської музичної академії (1987; кл. І. Ясінської-Бушевич). 2000 удосконалювала вокальну майстерність в Музичній академії у Вроцлаві. Від 1988 працює в Інституті музики Жешувського університету, водночас викладає в Краківській музичній академії (усі — Польща). Як співачка виконує ораторіальну і камерну музику. Особливе місце у творчості займає вокальна лірика українських композиторів. У репертуарі — солоспіви М. Вербицького, М. Лисенка, К. Стеценка, Я. Степового, Я. Лопатинського, Д. Січинського, В. Матюка, С. Людкевича, Б. Лятошинського, М. Скорика, Б. Фільц. У 1970-х рр. — одна з перших 15-ти бандуристів, запрошених хормейстером і бандуристом В. Пайташем для підсилення звучання керованого ним церковного хору «Горі Серця» в Перемишлі (Польща). 1978 у Перемишлі створено ансамбль бандуристок «Бандура», до якого увійшла П., яка його очолила. П. провадить активну національну музично-культурну діяльність в українському середовищі Польщі як художній керівник цього ансамблю, диригент жіночого камерного хору «Намисто» (від 1989) й Молодіжного хору імені о. М. Вербицького (від 1992) в Перемишлі, як керівник Перемиського центру культурних ініціатив «Митуса», організатор Міжнародних фестивалів бандурної музики імені Г. Хоткевича. Багато виступає як солістка й диригент українських хорових колективів у Польщі та за її межами: Україні, Німеччині, Австрії, Бельгії, Великій Британії, США, Канаді, Данії, Італії, Словаччині. Популяризує українське вокальне мистецтво, зразки духовної хорової класики й твори українських композиторів (М. Вербицького, М. Лисенка, К. Стеценка, С. Людкевича, Б. Лятошинського, М. Скорика, Б. Фільц та ін.) серед польського населення. У репертуарі — також українські народні пісні, низка з яких в обробці П. («Ой у вишневому садочку», «Їхав козак за Дунай») для ансамблю «Бандура», що постійно бере участь у багатьох фестивалях української культури в Польщі (зокрема 1995 — лауреат 14-го Фестивалю української культури в Перемишлі). Записала компакт-диски з українськими солоспівами та ораторіальними творами. Має численні записи на польському та українському радіо й телебаченні.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Перемиській «Бандурі» двадцять років // Укр. альманах. Варшава, 1998; Українське музичне життя Перемишля (1919–1999). К., 2003; Tradycjе bandurowe w Polsce // Karpacki collage artystyczny biuletyn. Przemyśl, 2005; Богдана Фільц у Польщі // Муз. україністика: сучасний вимір: Зб. наук. ст. К., 2010. Вип. 5; Українська хорова діяльність в Перемишлі після другої світової війни до 1989 року // Молодь і ринок. 2011. № 10; Відзначення в Польщі 200-ї річниці від дня народження о. Михайла Вербицького // Вісн. Прикарп. ун-ту. Сер. Мистецтвознавство. Ів.-Ф., 2015. Вип. 30–31, ч. 1.
Рекомендована література
- Поповська Я. Ювілейний концерт в 10-ліття «Бандури» // Наше слово [Варшава]. 1989, 5 лют.;
- Фільц Б. Другий міжнародний фестиваль бандурного мистецтва у Перемишлі // Бандура [Нью-Йорк, США]. 1997. № 61–62;
- Її ж. Яскрава творча особистість. Про солістку перемиського ансамблю «Бандура» // Укр. світ. 1999. № 17;
- Дутчак В. Бандурне мистецтво українського зарубіжжя ХХ — початку ХХІ століття. Ів.-Ф., 2013;
- Бобечко О. Жіноче бандурне виконавство в еміграційному середовищі Польщі: мистецтвознавчий аспект // Укр. культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. Сер. Мистецтвознавство. Р., 2018. Вип. 28;
- Бобечко О. Ю., Дутчак В. Г. Творчий портрет Ольги Попович: синергія та ідентифікація напрямів діяльності // Musical art and linguistic thesaurus of world culture: Ukraine’s experience. Riga, 2023.
Завантажити статтю
Людина 
