ПОЛО́НСЬКИЙ Радій Федорович (12. 10. 1930, Харків — 05. 05. 2003, там само) — прозаїк, драматург, публіцист. Член НСПУ (1964). Під час 2-ї світової війни разом із сімʼєю пере­бував в евакуації в Ташкенті. Закінчив Харківський університет (1952). Працював у газетах Закарпа­т­тя, Києва, Харкова, кореспондентом Укр­радіо по Харківській обл. Від­повід­альний секретар (1968–73), голова правлі­н­ня (1987–94) Харківської організації СПУ. Дебютував 1954 оповіда­н­ням у закарпатському літературно-художньому альманасі. Автор збірки оповідань «Весна на рейках» (1961); книжок для дітей «Чому мовчав телефон» (1962), «Таємниця Країни Суниць» (1964; 1986), «Казка про викрадену Зозулю» (1986); повістей «Любили хлопці дівчат», «Я залишаюся» (обидві — 1962), «Артем повертається», «Допоможіть богові морів» (обидві — 1971), «Крила мого міста» (1977), «Коротке замика­н­ня» (1978), «Сто годин сумніву» (1981), «Змова бе­зо­дні» (1981), «Только бы хватило жизни» (1981); романів «Між нами Всесвіт» (1963), «Добридень, несподіванко» (1965), «Яблука пахнуть снігом» (1967), «Острів диваків» (1978), «Життя, як день, і день, як вічність» (1980), «Осін­ні акварелі» (1986); пʼєс «Іван Ріпа та 12 апостолів» (1958, спів­авт.), «Товариш Артем» (1967), «Кроки на бруківці» (1969), «День важких рішень» (1975), «Мирний двадцять перший» (1980; усі — Харків; Київ). Основні теми творчості — гострі моральні та соціальні про­блеми сучасного життя, осмисле­н­ня людського буття через фантастику тощо. Для творчої манери характерні схильність до жит­тєвої конкретики, по­єд­на­н­ня напруженості сюжету із психологічним аналізом і філософськими узагальне­н­нями. За мотивами казки «Таємниця Країни Суниць» студією «Київнаукфільм» 1973 створено одно­ймен­ний мультфільм. Пере­клав з англійської мови роман «Мороз і вогонь» Р. Бредбері (1969). Твори П. пере­кладали багатьма мовами.