Пучківський Олександр Митрофанович

Визначення і загальна характеристика

ПУЧКІ́ВСЬКИЙ Олександр Митрофанович (06(18). 06. 1881, с. Красне Конотопського пов. Чернігівської губ., нині Ніжинського р-ну Чернігівської обл. — 14. 12. 1937, Київ) — лікар-отоларинголог. Батько Надії та Галини Пучківських. Доктор медицини (1913), професор (1920). Учасник 1-ї світової війни. Закінчив Археологічний інститут та Військово-медичну академію (1905) в Санкт-Петербурзі. Працював лікарем у військових шпиталях Москви, Харбіна (Китай), Смоленська, Владикавказа (обидва — РФ). Від 1918 — в Одеському клінічному військовому шпиталі, водночас — асистент Жіночих медичних курсів; 1920–21 — засновник та завідувач кафедри ЛОР-хвороб Одеського медичного інституту; 1921–37 — засновник і завідувач однойменної кафедри Київського медичного інституту. Голова Всесоюзного та Всеукраїнського комітетів з вивчення та боротьби зі склеромою (1930–37). У 1937 репресований за сфабрикованою справою Спілки визволення України та розстріляний. Реабілітований 1957. Наукові дослідження: лікування склероми верхніх дихальних шляхів, туберкульозу гортані, новоутворень; реконструктивно-відновлювальна хірургія ЛОР-органів; історія оториноларингології; українська медична термінологія. Запропонував нові методи оперативних втручань, зокрема кістково-пластичну операцію на лобових пазухах. Автор першого україномовного посібника з оториноларингології. У Києві на фасаді будівлі Київської міської клінічної лікарні № 18 вченому відкрито меморіальну дошку.

Завантажити статтю