Протопопов Олександр Петрович

ПРОТОПО́ПОВ Олександр Петрович (Протопопов Александр Петрович; 26. 11. 1880, м. Бежецьк, нині Тверської обл., РФ — 15. 08. 1959, Москва) — російський діяч природоохоронної, заповідної справи. Закінчив Харківське землеробне училище (1903), Московський сільськогосподарський інститут (1912). Наукову діяльність розпочав у Катеринодарі (нині Краснодар, РФ). Від 1923 — директор Кубано-Чорноморського крайового НДІ, брав активну участь у створенні Кубанського високогірного заповідника. Від 1927 — у Москві, де став членом Центральної ради Всеросійського товариства охорони природи, головою Комісії цього товариства з Криму, членом Комітету з охорони природи при Наркомосі РСФРР. П. відомий як організатор заповідників, за його участю в СРСР створено 12 з них, зокрема Кримський природний заповідник. На поч. 1930-х рр. був директором заповідника місцевого значення «Жива книга», який підпорядковувався Всеросійському товариству охорони природи, згодом — директором низки московських заповідників, водночас викладав у Плеханівському інституті народного господарства, Інституті лікарських рослин, очолював секцію охорони природи Будинку вчених (усі — Москва). 1951 з початком закриття заповідників різко виступив в РМ РРФСР проти припинення діяльності Всеросійського товариства охорони природи, в якому був деякий час головою та заступником голови. П. — один з ініціаторів прийняття першої післявоєнної постанови РМ РРФСР з охорони природи (1946). Значний досвід П. з керівництва Всеросійського товариства охорони природи, організації заповідників, на жаль, не було реалізовано у вигляді друкованих праць, опублікував лише низку статей, 2 з яких (про Кримський заповідник та Кунгурську печеру) було розміщено в двотомнику «Заповедники СССР» (Москва, 1951). Наприкінці 1940-х рр. відновив діяльність Кримської комісії при Всеросійському товаристві охорони природи, 1950 провів у Нікітському ботанічному саду Кримську нараду з охорони природи. 1953 був учасником 1-го з’їзду Українського товариства охорони природи. Разом з українськими діячами охорони природи брав активну участь у створенні Карпатського заповідника, який був організований 1968 вже після смерті П. (див. Карпатський біосферний заповідник). 1957 організував при Московському товаристві дослідників природи першу післявоєнну всесоюзну нараду з охорони рідкісних тварин, рослин і унікальних геологічних об’єктів, у якій взяли участь понад 600 осіб. Від 1959 займався відновленням закритих у 1951 московських заповідників.

Завантажити статтю