Протопопов Олександр Петрович

ПРОТОПО́ПОВ Олександр Петрович (Протопопов Александр Петрович; 26. 11. 1880, м. Бежецьк, нині Тверської обл., РФ — 15. 08. 1959, Москва) — російський діяч природо­охорон­ної, заповід­ної справи. Закінчив Харківське землеробне училище (1903), Московський сільськогосподарський ін­ститут (1912). Наукову діяльність роз­почав у Катеринодарі (нині Краснодар, РФ). Від 1923 — директор Кубано-Чорноморського кра­йового НДІ, брав активну участь у створен­ні Кубанського високогірного заповід­ника. Від 1927 — у Москві, де став членом Центральної ради Всеросійського товариства охорони природи, головою Комісії цього товариства з Криму, членом Комітету з охорони природи при Наркомосі РСФРР. П. ві­домий як організатор заповід­ників, за його участю в СРСР створено 12 з них, зокрема Кримський природний заповід­ник. На поч. 1930-х рр. був директором заповід­ника місцевого значе­н­ня «Жива книга», який під­порядковувався Всеросійському товариству охорони природи, згодом — директором низки московських заповід­ників, водночас викладав у Плеханівському ін­ституті народного господарства, Ін­ституті лікарських рослин, очолював секцію охорони природи Будинку вчених (усі — Москва). 1951 з початком закри­т­тя заповід­ників різко ви­ступив в РМ РРФСР проти припине­н­ня діяльності Всеросійського товариства охорони природи, в якому був деякий час головою та за­ступником голови. П. — один з ініціаторів прийня­т­тя першої післявоєн­ної по­станови РМ РРФСР з охорони природи (1946). Значний досвід П. з керівництва Всеросійського товариства охорони природи, організації заповід­ників, на жаль, не було реалізовано у ви­гляді друкованих праць, опублікував лише низку статей, 2 з яких (про Кримський заповід­ник та Кунгурську печеру) було роз­міщено в двотомнику «Заповедники СССР» (Москва, 1951). На­прикінці 1940-х рр. від­новив діяльність Кримської комісії при Всеросійському товаристві охорони природи, 1950 провів у Нікітському ботанічному саду Кримську нараду з охорони природи. 1953 був учасником 1-го зʼ­їзду Українського товариства охорони природи. Разом з українськими діячами охорони природи брав активну участь у створен­ні Карпатського заповід­ника, який був організований 1968 вже після смерті П. (див. Карпатський біо­сферний заповід­ник). 1957 організував при Московському товаристві дослідників природи першу післявоєн­ну всесоюзну нараду з охорони рідкісних тварин, рослин і унікальних геологічних обʼєктів, у якій взяли участь понад 600 осіб. Від 1959 за­ймався від­новле­н­ням закритих у 1951 московських заповід­ників.

Завантажити статтю