КЛИМЧУ́К Олександр Борисович (29. 08. 1956, Одеса — 11. 05. 2023, м. Манчестер, Велика Британія, похований у с. Гребені Обухівського р-ну Київської обл.) — геолог. Доктор геологічних наук (2013), член-кореспондент НАНУ (2018). Державна премія України в галузі науки і техніки (2011). Закінчив Київський університет (1983). Від 1968 брав участь у досліджен­ні карстових печер. Від 1972 з пере­рвами працював в Ін­ституті геологічних наук НАНУ (Київ): 2014–23 — головний науковий спів­робітник від­ділу гідрогеологічних про­блем. 2006–14 очолював Український ін­ститут спелеології і карстології при Таврійському університеті у Сімферополі. 2014 російська агресія змусила К. залишити окупований Крим. За­ступник голови Наукового комітету Національної ради з роз­витку науки та технологій (2019–21). Головний редактор «Геологічного журналу» (від 2021). Наукові дослідже­н­ня у галузі гідрогеології, геоморфології та еволюції карсту, походже­н­ня й роз­витку природних печер. Роз­робив концепцію епікарсту, об­ґрунтував принципово нову артезіанську модель походже­н­ня карстових порожнин найбільших у світі гі­псових лабіринтових печер Лів­обережного Придністровʼя. Довів провід­ну роль спелеогенезу в роз­витку карсту і формуван­ні фільтраційних та ємнісних особливостей закарстованих товщ. Сформулював теорію гіпоген­ного карсто­утворе­н­ня, що роз­вивається без прямого звʼязку з поверх­невим живле­н­ням у напірних водоносних комплексах і тріщин­но-жильних системах під дією ви­східного крізьпластового та крізьформаційного флюїдооб­міну.