Пугач Ігор Олександрович

Визначення і загальна характеристика

ПУ́ГАЧ Ігор Олександрович (13. 12. 1979, м. Кременчук Полтавської обл. — 29. 06. 2022, поблизу с. Дементіївка Харківського р-ну Харківської обл., похований 01. 07. 2022 у с. Пришиб Кременчуцького р-ну) — військовик. Майор. Герой України (2024, посмертно). Орден Богдана Хмельницького 3-го ступеня (2022, посмертно). Закінчив Пришибську загальноосвітню школу. Від грудня 1997 перебував на строковій службі у внутрішніх військах МВС України; у липні 1999 прийнятий на військову службу за контрактом у 26-й окремий батальйон Національної гвардії України (Кременчук), професійну військову кар’єру розпочав прапорщиком, кінологом, після здобуття вищої освіти отримав офіцерське звання. 2014–17 брав участь в антитерористичній операції на Сході України. Від кінця 2021 — заступник командира 3-го батальйону 3-ї бригади оперативного призначення імені П. Болбочана Національної гвардії України (Харків). У вільний час захоплювався бджільництвом. Після початку повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну (24 лютого 2022) продовжував виконувати бойові завдання. 26 лютого 2022 поблизу Харкова з групою бійців взяв у полон російську десантно-розвідувальну групу, також захопив їхній автомобіль та велику кількість зброї. 21–26 червня того ж року відбив низку атак кадирівців і російських морських піхотинців. Загинув у ніч з 28 на 29 червня під час розвідки боєм поблизу с. Дементіївка. Разом з побратимами знищив близько взводу живої сили противника, танк, 3 БМП і 2 бронетранспортери. Наприкінці літа 2022 Ігор Пугач планував стати слухачем Військової академії. На його честь у серпні 2022 перейменовано вулицю Ватутіна у Кременчузі та у лютому 2024 названо вулицю в с. Пришиб. У березні 2024 на будинку на вулиці Майора Пугача, № 3 у Кременчузі, де він народився, а нині проживає його родина, встановлено меморіальну дошку.

Завантажити статтю