Лапунов Ніколь Іванович

ЛАПУНО́В Ніколь (Ніко) Іванович (08. 03. 1981, м. Верхівцеве, нині Камʼянського р-ну Дні­пропетровської обл. — 04. 06. 2024, Полтава, похований у рідному місті) — актор, режисер, художник театру, сцено­граф, модельєр. Закінчив Дні­пропетровський театрально-художній коледж (нині Дні­про, 2000; майстерня О. Самохвалова), Харківський університет мистецтв (2006). У 2002—12 працював у Кримському українському музичному театрі (серед оформлених ви­став — «Парфюмер» за романом «Парфуми» П. Зюскінда, «Медея» за Евріпідом (обидві — також режисер), «Пер Ґюнт» Г. Ібсена); 2012—14 — театрі ляльок «Буріме». Водночас від 2012 викладав у Кримському університеті культури, мистецтв і туризму (усі — Сімферополь). Після анексії Криму РФ 2014 пере­їхав до Миколаєва, де працював в українському театрі драми і музичної комедії. Знімався у документальному фільмі «Крим. Поверне­н­ня додому» (2014—15, режисер І. Денисова). Брав участь у волонтерських про­грамах, працював з дітьми-пере­селенцями з тимчасово окупованих територій. 2015—16 — головний художник, 2016—17 — режисер Миколаївського театру ляльок. 2019—24 — головний режисер Полтавського театру ляльок. За­ймався вишивкою, створював колекції одягу, які демонстрував на європейських подіумах (зокрема в Барселоні, Іспанія). Л. — автор вишитого анімаційного триптиха «Де я? Молитва. Моя Україна» (2016), який присвятив О. Сенцову та ін. політвʼязням з України, які пере­бували в полоні в РФ. Перший з мультфільмів роз­повід­ає про тугу за рідною домівкою та Кримським п-овом, 2-й — про біль за загиблими воїнами АТО, 3-й — про надію на краще майбутнє України. Режисерська робота «А хай то качка копне!» М. Гушньовської, яку по­ставив на сцені Тернопільського театру актора і ляльки, 2021 стала лауреатом 4-го Всеукраїнського театрального фестивалю-премії «GRA» у номінації «Найкраща ви­става для дітей». З початком повномас­штабного вторгне­н­ня військ РФ в Україну 24 лютого 2022 долучився до лав ЗСУ. 18 травня 2024 зі­грав у від­новленій ви­ставі «Великий льох». Помер від важкої хвороби.

Завантажити статтю