Генералюк Леся Станіславівна

ГЕНЕРАЛЮ́К Леся Станіславівна (27. 02. 1962, м. Теребовля, нині Тернопільського р-ну Тернопільської обл.) — літературо­знавець, мистецтво­знавець. Доктор філологічних наук (2011). Закінчила Львівський університет (1984). Учителювала; 1989—97 — викладач кафедри зарубіжних літератур та кафедри філософських дисциплін Камʼянець-Подільського педагогічного ін­ституту (Хмельницька обл.); водночас 1996—97 — редактор від­ділу культури газети «Українське слово»; 1997—2001 — головний редактор журналу «Смолоскипи»; від 1999 — старший науковий спів­робітник, від 2018 — провід­ний науковий спів­робітник від­ділу зарубіжних і словʼянських літератур Ін­ституту літератури НАНУ (Київ). Кураторка мистецьких ви­ставок у Національному художньому музеї України, Будинку-музеї І. Кавалерідзе, Національному університеті «Києво-Могилянська академія», Національному технічному університеті України «Київський політехнічний ін­ститут» (1998—2007). Ви­вчає про­блему взаємних звʼязків між літературою та візуальними структурами у творах письмен­ників і художників 19—20 ст., за­стосовує крос-галузеві під­ходи. Створила методологію ви­вче­н­ня спадщини митця універсального типу, за­пропонувала авторську схему аналізу інтермедіальних феноменів, опублікувала праці з питань між­видового синтезу й синестезії у творчості Т. Шевченка, М. Гоголя, Т. Ґотьє, І. Буніна, М. Волошина, С. Гординського, Я. Гніздовського, Е. Андієвської, К. Білокур, українських поетів 20 ст., низку статей з теорії літератури та мистецтва, компаративістики, психології творчості. Авторка перед­мови до «Кобзаря» Т. Шевченка, вперше повністю пере­кладеного англійського мовою П. Фединським («Shevchenko: the Artist as Poet and Poet as Artist» // «The complete Kobzar by Taras Shevchenko», London, 2013).

Завантажити статтю