Войтович Валерій Миколайович
ВОЙТО́ВИЧ Валерій Миколайович (08. 05. 1952, хутір Радочі, поблизу с. Вичівка Висоцького, нині Вараського р-ну Рівненської обл.) — мистецтвознавець, письменник, живописець, графік. Член НСЖУ (2007), НСХУ (2017). Закінчив Рівненський інститут інженерів водного господарства (1974). Працював у НДІ технології машинобудування (1975–92); художником-оформлювачем у районному відділі культури (1992–94); художником газети «Сім днів» (1994); директором благодійно-мистецького фонду «Оріана» (1994–2003; усі — Рівне); викладачем Національного університету «Острозька академія» (2003–12, м. Острог Рівненської обл.). Досліджує українську міфологію. Автор книг «Молитва до Дажбога» (1994), «Український гороскоп» (1995), «Сокіл-Род. Легенди та міфи стародавніх українців» (1997; усі — Рівне), «Українська міфологія» (К., 2002), «Антологія українського міфу» (в 3-х т., Т., 2006), «Генеалогія богів давньої України» (Л., 2007), «Амазонка. Богиня-Діва-Воїн» (Лц., 2007), «Оскар Сосновський. Скульптор» (2022), «Кость Климченко. Скульптор» (2024; обидві — Рівне). Про творчість В. створено теле- і радіопрограми: «Історія нашого народу: В. Войтович «Молитва до Дажбога» (1996, автор В. Рябунець, Рівненська телерадіокомпанія), «Золоті ворота. Сторінки нашої історії: В. Войтович “Сокіл-Род. Легенди та міфи стародавніх українців”» (1999, автор В. Марусик, Національне радіо України, Київ), «Феномен України» (2010, автор В. Глинчак, «Високий замок», Львів).
Додаткові відомості
- Основні твори
- пам’ятні знаки — художнику Н. Хасевичу в с. Сухівці (1992), загиблим у німецько-фашистському таборі в с-щі Клевань (1994; обидва — Рівненська обл.), гетьману П. Калнишевському в Рівному (2007); живопис — «Пані Творчість» (1999), «Пам’яті брата», «Дерево Життя, або Оголена Мадонна» (обидва — 2000), «Автопортрет у коренях тисячолітнього дуба» (2002), «Маджіні» (2015), «Іван-та-Мар’я» (2016), «Автопортрет, або Дорога додому» (2019).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
