Авраменко Петро Михайлович
АВРА́МЕНКО Петро Михайлович (30. 06. 1978, с. Мокляки Ємільчинського, нині Звягельського р-ну Житомирської обл.) — режисер, актор, педагог. Заслужений артист України (2018). Премія імені І. Франка у галузі інформаційної діяльності (2018; за документально-художній фільм про О. Ольжича «Вогонь самопосвяти», 2017). Член НСЖУ. Закінчив Київські університет театру, кіно і телебачення (2009) та академію керівних кадрів культури і мистецтв (2012), навчався в аспірантурі Житомирського університету (2012–16). У 1998 — режисер-методист районного будинку культури у смт Черняхів (нині с-ще Житомирської обл.). Від 1999 — актор Житомирського українського музично-драматичного театру імені І. Кочерги. 2002–04 — режисер народного самодіяльного театру Українського товариства глухих (Житомир). 2005–07 — режисер, ведучий сатирично-розважальної програми «Радіо Свобода» (Київ). 2008 — режисер редакції літературно-історичних та науково-пізнавальних передач Національної радіокомпанії України. Від 2013 — режисер Житомирського українського музично-драматичного театру імені І. Кочерги. Водночас доцент кафедри мистецької освіти Житомирського університету, при якому заснував театр-лабораторію «Бурсаки» (її режисер). Знімався у багатьох фільмах та серіалах. А. — сценарист, організатор, головний режисер низки заходів, присвячених святкуванню дня міста Житомира, державних свят України в Житомирі, новорічних свят, а також телемарафону «95-та, ми з вами» (2014), літературної вистави «Погляд перемоги» (2023, мистецька акція із залученням військовослужбовців) та ін. Був сценаристом, режисером, режисером монтажу художньо-документальних фільмів «Де Шодуар?» (2018), «Незламний. Шлях до мрії» (2019–20), документальних фільмів «Бойки» (2021), «Пам’яті» (2023). Ролі у виконанні А. вражають глибоким проникненням у людську сутність героя, його психологію, характер. Кожен образ характеризується індивідуальною неповторністю, психологічною точністю і життєвою достовірністю та, водночас, художнім узагальненням. Актор має рідкісний хист в окремому побачити загальне, в глибоко особистісному — вселюдське, в сміховому — драматичне, а в комічному — трагічне. Ці ж принципи визначають і режисерський пошук А. Його вистави, глибокі за смислом і вражаюче сміливі за сценічним вирішенням, відчайдушно відверті і з глибоким підтекстом, щедрі на яскраві емоції і, водночас, такі, що активно залучають глядача до співтворчості.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Фіґаро («Весілля Фіґаро» П.-О. Бомарше), Голохвастов («За двома зайцями» М. Старицького), Степан («Коханий нелюб» Я. Стельмаха), Блазень («Мазепа» за Б. Лепким), Стецько («Сватання на Гончарівці» К. Основ’яненка), Фреді («Моя чарівна леді» Б. Шоу), Теодор Руссо («Літо в Ноані» Я. Івашкевича), Дряквін Кублицький («Фея гіркого мигдалю» І. Кочерги), Віктор («Варшавська мелодія» Л. Зоріна), Учений («Тінь» Є. Шварца), Півень («Божі тварі» за п’єсою «Дуже простенька історія» М. Ладо), Капітан, Дейне Хомс («Ода радості», «Show Must Go On» В. Осляка), Михайло Гурман («Украдене щастя» І. Франка), Кочкарьов («Одруження» М. Гоголя), Генрі («Смішні гроші» Р. Куні), Дуремар («Золотий ключик, або Пригоди Буратіно» О. Толстого), Жук («Дюймовочка» Г.-Х. Андерсена), Акелло («Мауґлі» за Р. Кіплінґом).
- Основні вистави
- «Втеча з реальності» Т. Іващенко (2004), «Тартар» О. Бердника (2005), «Забути Герострата» Г. Горіна (2007, 2-а редакція — 2011), «Пісня над піснями» Шолом-Алейхема (2009), «Метерлінк в стилі new» за п’єсою «Чудо Святого Антонія» М. Метерлінка (2010), «Король Олень» К. Ґоцці (2011), «Одруження» (2013), «Вій» (2017) М. Гоголя, «Зовсім інші» (2014), «Подорож з драконом» (2019), «Фантастична Мері» (2020), «Казкові мандри» (2022) П. Авраменка, «Любов та ненависть у Вероні» за п’єсою «Чума на ваші дві родини» Г. Горіна (2015), «Смішні гроші» (2016), «Суто сімейна справа» (2024) Р. Куні, «Аліса в країні чудес» за Льюїсом Керролом (2016), «Відсіч» (перформативна літературна вистава, 2023–24), «Хлібне перемир’я» С. Жадана (2023).
- Основні праці
- До проблеми створення театрального гуртка для дітей з особливими потребами // Science and education: problems, prospects and innovations: the 3rd International scientific and practical conference (December 2–4, 2020). Kyoto, 2020; На допомогу сценічному митцю: Навч. посіб. Ж., 2021 (співавт.); Практика мізансценування у прадавніх обрядових дійствах: до питання типології // Теорія і практика мистецької освіти: Зб. наук. пр. Ж., 2021 (співавт.); Мистецько-педагогічні технології під час професійної підготовки майбутніх акторів // Achievements and prospects of modern scientific research: the 3rd International scientific and practical conference (February 7–9, 2021). Buenos Aires, 2021 (співавт.).
Рекомендована література
- Чирков О. С. Метафоричний театр Петра Авраменка. Ж., 2012.
Завантажити статтю
Людина 
