П’юрко Теодор Іванович
П’ЮРКО́ Теодор Іванович (псевд. і крипт.: Б. Білокерницький, Сирота, Коваленко, П. Х.; 15. 02. 1847, с. Білокриниця, нині Тернопільського р-ну Тернопільської обл. — 28. 10. 1906, Львів) — церковний і культурно-освітній діяч. Дід Б. П’юрка. Навчався у Бучацькій нижчій гімназії при василіянському монастирі (нині Чортківський р-н Тернопільської обл., 1860–64), Бережанській гімназії (нині Тернопільський р-н, 1864–68), Віденській греко-католицькій семінарії та Віденському університеті (1868–72). У 1873 рукопокладений на священника. Відтоді працював у Львівській державній гімназії; від 1874 ― префект Львівської духовної семінарії; від 1877 — сотрудник парафії при церкві святої Варвари у Відні; 1888–93 ― духівник Віденської греко-католицької семінарії; 1896―97 — парох Святоюрської парафії у Львові. Був членом товариства «Просвіта», НТШ, головою Товариства святого апостола Павла, співзасновником Католицького русько-народного союзу. Співробітник г. «Сіонъ Рускій» (1871–80) і «Рускій Сіонъ» (1883–85), редактор часопису «Правда» (1872). Автор підручника з релігії для 7-го класу гімназії (1885), за який отримав титул радника Львівської митрополичої консисторії з крилошанськими відзнаками і дійсного радника Станіславської консисторії (нині Івано-Франківськ), праць і публікацій «Шевченко і його заслуги в українській літературі», «Порівняння фонетики слов’янських мов», «Церква і культура», а також багатьох поезій, рецензій і перекладів у періодиці.
Рекомендована література
- Блажейовський Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832–1944). Том 2. Л.; К., 2004.
Завантажити статтю
