ПʼЮРКО́ Теодор Іванович (псевд. і крипт.: Б. Білокерницький, Сирота, Коваленко, П. Х.; 15. 02. 1847, с. Білокриниця, нині Тернопільського р-ну Тернопільської обл. — 28. 10. 1906, Львів) — церковний і культурно-освітній діяч. Дід Б. Пʼюрка. На­вчався у Бучацькій нижчій гімназії при василіянському монастирі (нині Чортківський р-н Тернопільської обл., 1860–64), Бережанській гімназії (нині Тернопільський р-н, 1864–68), Ві­денській греко-католицькій семінарії та Ві­денському університеті (1868–72). У 1873 рукопокладений на священ­ника. Від­тоді працював у Львівській державній гімназії; від 1874 ― префект Львівської духовної семінарії; від 1877 — сотрудник парафії при церкві святої Варвари у Відні; 1888–93 ― духівник Ві­денської греко-католицької семінарії; 1896―97 — парох Святоюрської парафії у Львові. Був членом товариства «Просвіта», НТШ, головою Товариства святого апостола Павла, спів­засновником Католицького русько-народного союзу. Спів­робітник г. «Сіонъ Рускій» (1871–80) і «Рускій Сіонъ» (1883–85), редактор часопису «Правда» (1872). Автор під­ручника з релігії для 7-го класу гімназії (1885), за який отримав титул радника Львівської митрополичої консисторії з крилошанськими від­знаками і дійсного радника Станіславської консисторії (нині Івано-Франківськ), праць і публікацій «Шевченко і його заслуги в українській літературі», «Порівня­н­ня фонетики словʼянських мов», «Церква і культура», а також багатьох поезій, рецензій і пере­кладів у періодиці.