ПА́ВЛІВКА — село Бол­градського (до липня 2020 — Арцизького) ра­йону Одеської області. У червні 2020 утворено Павлівську сільську громаду (288,3 км2, 5201 особа) шляхом обʼ­єд­на­н­ня Павлівської (з с. Зелена Балка), Вознесенської Першої (з селами Вишняки та Новомирне), Долинівської та Новокапланівської (з с. Василівка) сільських рад Арцизького р-ну. П. знаходиться на правому березі р. Когильник (впадає в оз. Сасик, басейн Чорного моря), за 140 км від обласного центру, 90 км від м. Бол­град і 6 км від залізничної станції Арциз. Площа П. 2,51 км2. За пере­писом населе­н­ня 2001, у ній проживали 2556; нині — 2426 осіб; пере­важно українці та росіяни.

В околицях П. роз­копано кургани епох міді (4 ст. до н. е.) та бронзи (2 тис. до н. е.), похова­н­ня кочівників (11–13 ст.). Село засновано 1821. Від­тоді до 1918 належало до Ак­керманського пов. Бес­сарабської губ. Тривалий час входило до Татарбунарської волості. Серед перших поселенців було багато вихідців з Курської губ. Станом на 1885 — 104 двори, 637 жителів. Після роз­паду Російської імперії уві­йшло до Румунії. 1940 сюди уві­йшли радянські війська. 1940–54 — у складі Ізмаїльської, від 1954 — Одеської областей; 1940–62 — Новоіванівського, 1962–65 — Тарутинського, 1966–2020 — Арцизького, від 2020 — Бол­градського р-нів. Від липня 1941 до серпня 1944 — під німецькою та румунською окупацією.

Нині тут роз­винуті рослин­ництво та вівчарство. Працюють 16 фермерських господарств і 2 сонячні електро­станції. У П. — опорний заклад освіти-ліцей з до­шкільним від­діле­н­ням, початковою школою та гімназією; Будинок культури, бібліотека; фельдшерсько-акушерський пункт. Памʼятка архітектури місцевого значе­н­ня — Миколаївська церква (1835). Серед видатних уродженців — живописець, графік В. Афанасьєв.