Пухта Галина Іванівна
ПУ́ХТА Галина Іванівна (псевд. — Ластівка; 13. 11. 1960, с. Кадобна Калуського р-ну Івано-Франківської обл.) — поетеса. Членкиня НСПУ (2023). Премії імені М. Утриска (2001), імені П. Куліша, імені Г. Сковороди «Сад божественних пісень» (обидві — 2021), імені М. Басьо (Японія–Німеччина–США, 2023). Закінчила Одеський університет (1982). Учителювала на Калущині, зокрема тривалий час — у Брошневі-Осаді; співпрацювала з редакцією «Брошнівського вісника». Віршувати почала у 13-річному віці. Публікувала ліричні й гумористичні твори в калуській газеті «Дзвони Підгір’я» та обласній «Комсомольський прапор». У Калуші відвідувала літстудію «Едельвейс». 1997–2020 працювала в Ізраїлі. У доробку — громадянська, інтимна та пейзажна лірика; чимало віршів епічного жанру, присвячених людським долям (т. зв. вірші-хроніки). У поезії П. — рідна Україна, до болю знайомі стежки дитинства, тепле слово матері, мудра батьківська порада. Пише також пародії.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Поезія. Брошнів-Осада, 1995; Устами болю. Ів.-Ф., 1997; Сповідь. Ів.-Ф., 2007; Анноччині іменини. Ів.-Ф., 2015; На гойдалці вітрів. Біла Церква, 2020; У сповитку сльози. Ів.-Ф., 2021; Поміж пізніх отав. Ів.-Ф., 2021; Коли мовчать сирени. Ів.-Ф., 2022; Вибране. Ів.-Ф., 2023.
Завантажити статтю
Людина 
