Пухлянко Євген Леонідович

ПУХЛЯ́НКО Євген Леонідович (28. 02. 1955, м. Кр­аматорськ Сталінської, нині Донецької обл.) — піаніст, композитор, педагог. Чоловік Т. Рощиної, батько М. Пухлянко. Заслужений діяч мистецтв України (2000). Закінчив Київську консерваторію (1979; кл. А. Рощиної) та асистентуру-стажува­н­ня при ній (1982; керівник А. Рощина). 1979—83 — концерт­мейстер кафедри сольного співу Київської консерваторії. 1983—88 — соліст Державного духового оркестру України, 1988—93 — Естрадно-симфонічного оркестру Державної телерадіокомпанії України (обидва — Київ). 1993—96 працював за кордоном. 1996—2009 — начальник управлі­н­ня мультимедійних технологій «Промінвестбанку». 2009—19 — концерт­мейстер естрадного оркестру Державної служби України з над­звичайних ситуацій. Від 2019 викладає на кафедрі концерт­мейстерства Національної музичної академії України (усі — Київ). Гастролі у Німеч­чині, Польщі, Угорщині, Сербії, Ізраїлі, Франції. Бере участь у різноманітних музичних фестивалях, значних мистецьких акціях, урядових урочистостях. Спів­працює з провід­ними оркестрами України. Композиторська творчість П. характеризується органічним по­єд­на­н­ням класичної манери письма з українськими фольклорними джерелами. Особливу популярність здобув вокальний доробок П., що налічує кілька десятків різножанрових пісень, сповнених українського національного колориту, зокрема «Магія музики», «Люблю я свою Україну», «Стольний град Київ», «Пісне моя зоряна», «Князю Володимиру», «Величаві Карпати» та ін. Пісні П. по­стійно звучать у виконан­ні Ф. Мустафаєва, Н. Шелепницької, В. Гришка, І. Семененко, С. Торбенка, В. Волощука. Як композитор П. є лауреатом низки музичних конкурсів та фестивалів («Пісен­ний вернісаж», «Шлягер року» тощо). Здійснив багато фондових записів для Національної радіокомпанії України.