Павлівка Друга

ПА́ВЛІВКА ДРУ́ГА  — село Лозівського району Харківської області. У грудні 2018 Павлівську Другу сільську раду (з селами Бакшарівка, Зелений Гай, Новоселівка) зараховано до Лозівської міської громади. Нині П. Д. належить до Бунаківського старостинського округу. Знаходиться на лівому березі р. Берека (притока Сіверського Дінця), на відстані 1,5 км від місця впадання в неї р. Лозовенька, за 45 км від райцентру та 25 км від залізничної станції Краснопавлівка. Площа 0,358 км². За переписом населення 2001, проживали 237 осіб; на початку 2024 — 197 осіб; переважно українці.

В околицях П. Д., Бакшарівки, Зеленого Гаю — 56 курганів 3 тисячоліття до н. е — 1 тисячоліття н. е. (пам’ятки археології місцевого значення). Поблизу П. Д. — залишки Слобідської фортеці Української укріпленої лінії (1731; пам’ятка архітектури національного значення). Спочатку вона мала назву Лозова, а 1738 перейменована на честь Слобідського піхотного полку. Фортеця відносно добре збереглася, є також редут і залишки валу. Вона прямокутна у плані, 4-бастіонна. Вали фортеці на час її функціонування досягали 6 м у висоту. Площа фортечного двору бл. 1,4 га. У центрі — залишки криниці. Збереглися рів, який оточував фортецю, та залишки равеліна.

Вперше село згадується у писемних джерелах 1787 під назвою Замятіне (від прізвища місцевих землевласників). 1797–1835 — у складі Слобідсько-Української, 1835–1925 — Харківської губерній; 1797–1923 — Зміївського пов. Від 1865 — П. Д. 1914 відкрито 3-річну школу. Під час воєнних дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — село Ізюмської округи; від 1932 — Харківської обл. Жителі потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталінських репресій. На фронтах 2-ї світової війни воювали понад 150 воїнів-земляків, з них 74 загинули. У травні 1942 ця територія опинилася в епіцентрі боїв з німецькими військами. Ці події відомі в історії як «Харківсько-Барвінківський котел». До вересня 1943 село переходило з рук у руки тричі. 25 травня 1942 поблизу П. Д. під час ворожого бомбардування загинув письменник, публіцист Олекса Десняк (1952 його прах було перенесено до центру села, а 1965 на могилі встановлено обеліск; пам’ятка історії місцевого значення). На цих землях загинули понад 1 тис. радянських воїнів. Тоді ж багатьох з них поховали у братській могилі. Однак на полях і в навколишніх ярах та балках донині знаходять рештки бійців, зокрема 2006 у братській могилі перепоховали бл. 150 осіб. Станом на 1946 до Павлівської Другої сільської ради Петрівського р-ну (див. с. Петрівське Ізюмського р-ну) належали хутори Бакшарівка, Веселий, Зелений Гай, Крамарка, Миколаївка, Новозаберецький, Новоселівка, Степовий, Федорівка. 1962–65 — у складі Балаклійського, від 1965 — Лозівського р-нів. Нині працює кілька фермерських господарств. У П. Д. — філія Садовського ліцею; Будинок культури, бібліотека; фельдшерсько-акушерський пункт. 1968 у Новоселівці створений фольклорний гурт «Барвінок». Твори — картини з натуральної шкіри, модульні орігамі, вишивка бісером — народної майстрині Л. Гончарової експонували на виставках у Лозовій та інших містах Харківської обл.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю