Пустовалов Олександр Іванович
Визначення і загальна характеристика
ПУСТОВА́ЛОВ Олександр Іванович (06. 02. 1937, Ленінград, нині Санкт-Петербург) — хоровий диригент, композитор, педагог. Доцент (1993). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1976), Латвійської РСР (1967). Підполковник (1983). Закінчив Хорове училище при Ленінградській капелі імені М. Глінки (1954), Ленінградську консерваторію (1959; кл. хорового диригування Є. Кудрявцевої), аспірантуру при ній (1968). У 1955—58 — співак вокально-інструментального ансамблю «Дружба» (за участі Е. Пʼєхи). 1959—62 служив в армії. 1962—71 — хормейстер Ансамблю пісні і танцю Прибалтійського військового округу (Риґа), 1970—71 — Центрального ансамблю пісні і танцю Групи радянських військ у Німеччині, 1971—74 — художній керівник Ансамблю пісні і танцю авіації радянських військ у Німеччині, 1974—91 — начальник і художній керівник Ансамблю пісні і танцю Київського військового округу (у репертуарі також хорові твори та пісні А. Штогаренка, І. Шамо, М. Скорика, І. Карабиця, В. Філіпенка та ін.), 1991—94 — Ансамблю пісні і танцю ЗСУ, де створив нову українську програму народних і патріотичних пісень. 1987—89 — викладач диригування Педагогічного інституту, 1989—91 — Інституту культури, 1991—93 — Консерваторії (усі — Київ). Від 1994 — у відставці. На пропозицію західних імпресаріо створив хор-ретро радянської армії, що виконував хіти армійської тематики, а також українські народні та військові (козацькі й повстанські) пісні. Хор з успіхом виступав у Польщі, Німеччині, Франції, Бельгії, Швейцарії, Канаді. Учасник Всесвітніх фестивалів молоді та студентів (Москва, 1957 — у складі вокально-інструментального ансамблю «Дружба», золота медаль; Берлін, 1972, як художній керівник Центрального ансамблю пісні і танцю Групи радянських військ у Німеччині). Автор Концерту для фортепіано з оркестром «Мужність», пісень «Люди, земля прекрасна» (слова О. Вратарьова), «Синівська доля» (слова Б. Олійника), «Помирає солдат» (слова Е. Межелайтіса), «Люди всіх континентів», «Колискова невідомому солдату» (обидві — на власні слова), обробок українських колядок для хору й симфонічного оркестру тощо.
Літ.: Лебедєв В. Оспівуючи ратний подвиг // Культура і життя. 1984, 17 лип.
І. Д. Гамкало
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
