Проваторов Геннадій Пантелеймонович

Визначення і загальна характеристика

ПРОВАТО́РОВ Ген­надій Пантелеймонович (справж. — Прошкін; 11. 03. 1929, Москва — 04. 05. 2010, Мінськ, похований у Москві) — диригент, педагог. Професор (1985). Народний артист РРФСР (1981). Лауреат Українського республіканського конкурсу диригентів (Дні­пропетровськ, нині Дні­про, 1959). Державна премія Білорусі (2009). Закінчив Московську консерваторію (1952; кл. фортепіано О. Ґольденвейзера; 1956, кл. диригува­н­ня О. Гаука, К. Кондрашина). 1950—54 — викладач Ін­ституту військових диригентів (Москва) і концерт­мейстер Московської філармонії.1955—57 — диригент симфонічного оркестру Московської філармонії. 1957—58 — головний диригент симфонічних оркестрів Харківської, 1958—61 — Дні­пропетровської (нині Дні­про) філармоній. Від 1961 — диригент Музичного театру імені К. Станіславського й В. Немировича-Данченка (1-е викона­н­ня опери «Катерина Ізмайлова» Д. Шостаковича, запис 1963 отримав Ґран-Прів Парижі, 1966), диригент-стажист Великого театру у Москві. 1965—68 — головний диригент Одеського театру опери та балету; 1968—71 — Ленін­градського малого театру опери та балету (нині Михайлівський, Санкт-Петербург). 1971—81 — головний диригент Куйбишевської філармонії (нині Самара, РФ). Від 1981 — гастролюючий диригент; 1984—89 — головний диригент Державного театру опери та балету Білорусі (Мінськ), з яким під­тримував контакти і пізніше: по­становки білоруських авторів — опери «Візит дами» С. Кортеса (1995), балету «Страсті» А. Мдівані (1996, Державна премія Білорусі), а також опери «Хованщина» М. Мусоргського (2003). Від 1989 очолював Московський екс­периментальний музичний театр при СК СРСР. 1998—99 — головний диригент Державного симфонічного оркестру Білорусі, згодом оркестру Білоруського радіо. Почесний голова Асоціації оперно-симфонічних диригентів Білорусі (2009). Від 1985 (з пере­рвою) викладав у Білоруській академії музики (усі — Мінськ). Популяризував оперну і симфонічну музику, був диригентом високого професіоналізму, глибокої музикальності, пере­конливої і емоційної інтер­претації, знавцем світової музики. Серед театральних по­становок — опери «Дон Карлос» Дж. Верді, «Бенвенуто Чел­ліні» Ґ. Берліоза, «Турандот» Дж. Пуч­чіні, балети «Весна священ­на», «Жар-Птиця», «Петрушка» І. Стравинського. Симфонічний репертуар П. — симфонії А. Брукнера, Д. Шостаковича, Ґ. Малера, «Прометей» О. Скрябіна, а також твори українських авторів (зокрема провів авторський концерт А. Штогаренка). Гастролі у Великій Британії, Німеч­чині, Польщі, Нідерландах, Іспанії, Югославії, Японії, Китаї. Записав також оперу «Опричник» П. Чайковського (Москва, 1980), фільм-оперу «Князь Ігор» О. Бородіна у по­становці Ленін­градського театру опери та балету (нині Маріїнський) у 1969 з участю В. Кіняєва (Князь Ігор), Т. Милашкіної (Ярославна), В. Норейки (Володимир Ігорович), Є. Нестеренка (Кончак).

Літ.: Бог­данов-Березовский В. Мастермузыкального­спектакля // Советская музыка. 1970. № 7; Колодний С. Диригує Проваторов // Музико­знавство Дні­пропетровська. Вип. 1. Дн., 2002.

І. Д. Гамкало

Завантажити статтю