Природничий музей Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича

ПРИРОДНИ́ЧИЙ МУЗЕ́Й ЧЕРНІВЕ́ЦЬКОГО НАЦІОНА́ЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕ́ТУ імені Ю. Федьковича

Заснований 2012 при Навчально-науковому інституті біології, хімії та біоресурсів Чернівецького університету внаслідок об’єднання Зоологічного та Геолого-географічного музеїв. Складається з 2-х відділів — зоологічного та геолого-географічного. До колекцій зоологічного відділу належать експозиційні фонди: 3200 етикетованих екземплярів рецентних видів тварин (18 типів), що репрезентують світову і місцеву фауну і розташовані у таксономічному порядку у спеціальних шафах-вітринах у 2-х залах загальною площею 245 м2; наукові фонди: колекції певним чином зібраних, оброблених та етикетованих 37 351 екземпляра тварин 4-х типів (бл. 5000 одиниць зберігання). Експозиційні колекції та фонди геолого-географічного відділу займають 3 зали площею 183,1 м2; експонати розміщені за 4-ма основними розділами: регіональна геологія; систематична мінералогія та геологія; геологія та корисні копалини України та Чернівецької обл.; палеонтологія.

1876 при філософському факультеті Чернівецького університету було відкрито 5 природознавчих інститутів, зокрема Зоологічний та Мінералогічний, з яких і розпочалося створення музейних колекцій Університету. Першим директором Зоологічного інституту був відомий австрійський зоолог В. Ґрабер, а Геолого-мінералогічного — відомий чеський мінералог К. Врба. Згодом Зоологічний інститут і музей очолювали відомі австрійські вчені Р. Ленденфельд і К. Зелінка. Значну роль у зборі й науковому опрацювання колекцій відіграли такі вчені, як К. Ґормузакі, Є. Ботезат, О. Марку, К. Пенеке, А. Рошка. 1876–88 зоологічні колекції були розміщені у правому крилі центрального корпусу (Резиденції митрополитів). Після побудови для природознавчих інститутів окремого корпусу № 2, Мінералогічний інститут у 1883 переведено на 2-й поверх, а Зоологічний інститут 1888 — у західне крило будівлі. У міжвоєнний період для біологічного та хімічного факультетів побудовано 3-й корпус, де також розмістили зоологічні колекції. За часів Австро-Угорщини (1876–1918) основою мінералогічної колекції була секційна колекція барона фон Шрьоктенґера, а також експонати, закуплені в Німеччині. Мінералогічна та петрографічна колекції зберігалися при Мінералогічному інституті. 1900 колекція нараховувала 3000 мінералогічних і 636 петрографічних експонатів, окрім того, існувала колекція мінералів і гірських порід з окремих австрійських регіонів. У цей період одними із провідних науковців були К. Врба, Ф. Бек, Р. Шаріцер, М. Штарк, К. Пенеке. У румунський період (1918–39) геологічні колекції зберігалися в мінералогічному кабінеті на науково-природничому факультеті, при кафедрі геолого-палеонтології. Мінералогічна колекція майже не поповнювалася, а експонати, що характеризували геологічну будову Буковини, були відсутні. Серед провідних науковців того періоду — І. Преліпчан, Й. Байор. У радянський період (після реорганізації у 1945) найбільший внесок у розвиток Зоологічного музею і поповнення колекцій зробили його директори О. Клітін та Л. Третьяков. Колекції класу Птахів (2560 екземплярів, в основному представники видів регіональної орнітофауни) були зібрані переважно О. Клітіним. Завдяки Л. Третьякову музей поповнився багатьма видами риб океанічної фауни (експонати акули молота, оселедцевої акули, акулохвостого ската, синього тунця, кам’яного окуня мероу та ін.). За радянських часів Геолого-географічний музей від 1945 став навчально-науковим підрозділом при геолого-ґрунтознавчому факультеті (від 1950 — геологічний факультет). При ньому функціонували мінерало-петрографічна лабораторія, палеонтологічний кабінет, майстерня для шліфування зразків мінералів і гірських порід. Для цього періоду характерні чисельні зростання колекцій мінералів, гірських порід, корисних копалин, самоцвітів із родовищ України та різних регіонів CРСР (Уралу, Сибіру, Кольського півострова, Середньої Азії, Кавказу). 1963 відділ офіційно став Геолого-географічним музеєм Чернівецького університету. Провідними науковцями в цей період були В. Робінсон, П. Меркулов, М. Куниця та ін. 1991–2012 Геолого-географічний музей перебував у складі кафедри фізичної географії та раціонального природокористування географічного факультету.

У Природничому музеї проводять тематичні заняття Буковинської Малої АН, обласного та міського центрів еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді. На базі експозиційних колекцій музею відбуваються оглядові та тематичні екскурсії для студентів університету, ін. ВНЗів, коледжів, для школярів, мешканців та гостей міста. Колекції зоологічного відділу мають виняткове наукове, історичне, культурне значення і постановою КМ України від 2004 віднесені до наукових об’єктів, що становлять Національне надбання України. До унікальних експонатів належать 18 855 екземплярів тварин, серед яких більшість мають історичну цінність (зібрані від 1872), а деякі представляють види, що мають охоронний статус, тобто занесені до Червоних книг (Міжнародного союзу охорони природи, України, регіональних), Європейського Червоного списку. Наприклад, кістяк 27-метрового синього кита, фрагменти кістяків фінвала і кашалота, експонати новозеландської гатерії, протея європейського, протоптера, зеленої черепахи, логгерхеда, сітчастого пітона, нільського крокодила, королівського пінгвіна, шоломоносного казуара; скелети африканського страуса, сірого кенгуру, білохвостого гну; рідкісні тропічні метелики (з Африки, Австралії, Південної Америки, Південно-Східної Азії, Зондських островів, Малайського архіпелагу), зібрані в експедиціях кінця 19 — початку 20 ст.; значна кількість опудал (лише червонокнижних Хордових представлено 95 видів). Особливість фондових колекцій зоологічного відділу полягає в тому, що більша частина зборів має регіональний характер і з окремих систематичних груп (наприклад, деяких рядах класу Комахи, більшості класів підтипу Хребетних, особливо класи Птахи, Земноводні) досить повно представляють видовий склад фауни Буковини і деяких прилеглих територій. Крім наукової, багато колекцій становлять й неабияку історичну та культурну цінність. Деякі експонати датовані 1872–1937 і є частинами іменних колекцій вчених австро-угорського та румунського періодів історії Буковини (В. Ґрабер, Р. Ленденфельд, К. Зелінка, К. Гормузакі, Є. Ботезат, О. Марку, К. Пенеке).

За кількістю одиниць зберігання і якісним складом колекційних фондів геологічні та палеонтологічні колекції займають одне із провідних місць в Україні. Нині експозиційні та наукові фонди геолого-географічного відділу нараховують понад 13 тис. експонатів геолого-палеонтологічних колекцій, зокрема колекції: петрографічних експонатів — 1400 екземплярів, темно-кольорових мінералів (чорної породи) — 120 екземплярів, мінералів і гірських порід — 2643 екземпляри, а також макет набору скляних моделей алмазів — 1 екземпляр; мінералогічних експонатів — 3541 екземпляр, педагогічних (науково-навчальних) експонатів — 2050 екземплярів, геолого-палеонтологічних знахідок — 106 екземплярів, наземних та прісноводних молюсків із лесів і алювію Поділля та Волині — 100 екземплярів, викопних решток органічного світу регіонів Чернівецької обл. — 40 екземплярів, гірських порід із Антарктиди — 20 екземплярів. Варта уваги класифікація мінералів за фізико-хімічними властивостями та морфологією кристалів, де кожен мінеральний вид представлений декількома різновидами в різних парагенетичних асоціаціях. Унікальними експонатами є зразки заліза із родовищ Північної Америки (шт. Техас, Нью-Мексико) і Ґренландії, срібла із Німеччини (Нижня Саксонія), вісмутистого золота із Румунії (Трансильванія), міді самородної — район оз. Верхнє (шт. Мічиґан, США), із Великої Британії, Німеччини, самородного миш’яку (Японія, Румунія); пірити із різних родовищ Румунії, галеніти із Чехії, цинкова обманка з Німеччини, США, Іспанії, аметисти з Австрії, моріони із Швейцарії, геліотропи (зелені з яскраво-червоними плямами) з Бразилії тощо. Серед палеонтологічних знахідок — бивень мамонта, фрагменти кісток мамонта, печерного ведмедя, гієни, носорога та ін. давніх тварин із печер і стоянок Чернівецької обл. та України. Завідувач — О. Молдован (від 2012).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю