Природничий музей Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича

ПРИРОДНИ́ЧИЙ МУЗЕ́Й ЧЕРНІВЕ́ЦЬКОГО НАЦІОНА́ЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕ́ТУ імені Ю. Федьковича

Заснований 2012 при На­вчально-науковому ін­ституті біо­логії, хімії та біо­ресурсів Чернівецького університету внаслідок обʼ­єд­на­н­ня Зоологічного та Геолого-гео­графічного музеїв. Складається з 2-х від­ділів — зоологічного та геолого-гео­графічного. До колекцій зоологічного від­ділу належать екс­позиційні фонди: 3200 етикетованих екземплярів рецентних видів тварин (18 типів), що ре­презентують світову і місцеву фауну і роз­ташовані у таксономічному порядку у спеціальних шафах-вітринах у 2-х залах загальною площею 245 м2; наукові фонди: колекції певним чином зі­браних, оброблених та етикетованих 37 351 екземпляра тварин 4-х типів (бл. 5000 одиниць зберіга­н­ня). Екс­позиційні колекції та фонди геолого-гео­графічного від­ділу за­ймають 3 зали площею 183,1 м2; екс­понати роз­міщені за 4-ма основними роз­ділами: регіональна геологія; систематична мінералогія та геологія; геологія та корисні копалини України та Чернівецької обл.; палеонтологія.

1876 при філософському факультеті Чернівецького університету було від­крито 5 природо­знавчих ін­ститутів, зокрема Зоологічний та Мінералогічний, з яких і роз­почалося створе­н­ня музейних колекцій Університету. Першим директором Зоологічного ін­ституту був ві­домий ав­стрійський зоолог В. Ґрабер, а Геолого-мінералогічного — ві­домий чеський мінералог К. Врба. Згодом Зоологічний ін­ститут і музей очолювали ві­домі ав­стрійські вчені Р. Ленденфельд і К. Зелінка. Значну роль у зборі й науковому опрацюва­н­ня колекцій ві­діграли такі вчені, як К. Ґормузакі, Є. Ботезат, О. Марку, К. Пенеке, А. Рошка. 1876—88 зоологічні колекції були роз­міщені у правому крилі центрального корпусу (Резиденції митрополитів). Після побудови для природо­знавчих ін­ститутів окремого корпусу № 2, Мінералогічний ін­ститут у 1883 пере­ведено на 2-й поверх, а Зоологічний ін­ститут 1888 — у західне крило будівлі. У між­воєн­ний період для біо­логічного та хімічного факультетів побудовано 3-й корпус, де також роз­містили зоологічні колекції. За часів Австро-Угорщини (1876—1918) основою мінералогічної колекції була секційна колекція барона фон Шрьоктенґера, а також екс­понати, закуплені в Німеч­чині. Мінералогічна та петро­графічна колекції зберігалися при Мінералогічному ін­ституті. 1900 колекція нараховувала 3000 мінералогічних і 636 петро­графічних екс­понатів, окрім того, існувала колекція мінералів і гірських порід з окремих ав­стрійських регіонів. У цей період одними із провід­них науковців були К. Врба, Ф. Бек, Р. Шаріцер, М. Штарк, К. Пенеке. У румунський період (1918—39) геологічні колекції зберігалися в мінералогічному кабінеті на науково-природничому факультеті, при кафедрі геолого-палеонтології. Мінералогічна колекція майже не поповнювалася, а екс­понати, що характеризували геологічну будову Буковини, були від­сутні. Серед провід­них науковців того періоду — І. Преліпчан, Й. Байор. У радянський період (після реорганізації у 1945) найбільший внесок у роз­виток Зоологічного музею і поповне­н­ня колекцій зробили його директори О. Клітін та Л. Третьяков. Колекції класу Птахів (2560 екземплярів, в основному пред­ставники видів регіональної орнітофауни) були зі­брані пере­важно О. Клітіним. Завдяки Л. Третьякову музей поповнився багатьма видами риб океанічної фауни (екс­понати акули молота, оселедцевої акули, акулохвостого ската, синього тунця, камʼяного окуня мероу та ін.). За радянських часів Геолого-гео­графічний музей від 1945 став на­вчально-науковим під­роз­ділом при геолого-ґрунто­знавчому факультеті (від 1950 — геологічний факультет). При ньому функціонували мінерало-петро­графічна лабораторія, палеонтологічний кабінет, майстерня для шліфува­н­ня зразків мінералів і гірських порід. Для цього періоду характерні чисельні зро­ста­н­ня колекцій мінералів, гірських порід, корисних копалин, самоцвітів із родовищ України та різних регіонів CРСР (Уралу, Сибіру, Кольського пів­острова, Середньої Азії, Кавказу). 1963 від­діл офіційно став Геолого-гео­графічним музеєм Чернівецького університету. Провід­ними науковцями в цей період були В. Робінсон, П. Меркулов, М. Куниця та ін. 1991—2012 Геолого-гео­графічний музей пере­бував у складі кафедри фізичної гео­графії та раціонального природокористува­н­ня гео­графічного факультету.

У Природничому музеї проводять тематичні заня­т­тя Буковинської Малої АН, обласного та міського центрів еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді. На базі екс­позиційних колекцій музею від­буваються оглядові та тематичні екс­курсії для студентів університету, ін. ВНЗів, коледжів, для школярів, мешканців та гостей міста. Колекції зоологічного від­ділу мають виняткове наукове, історичне, культурне значе­н­ня і по­становою КМ України від 2004 від­несені до наукових обʼєктів, що становлять Національне на­дба­н­ня України. До унікальних екс­понатів належать 18 855 екземплярів тварин, серед яких більшість мають історичну цін­ність (зі­брані від 1872), а деякі пред­ставляють види, що мають охорон­ний статус, тобто занесені до Червоних книг (Між­народного союзу охорони природи, України, регіональних), Європейського Червоного списку. На­приклад, кістяк 27-метрового синього кита, фрагменти кістяків фінвала і кашалота, екс­понати новозеландської гатерії, протея європейського, протоптера, зеленої черепахи, лог­герхеда, сітчастого пітона, нільського крокодила, королівського пінгвіна, шоломоносного казуара; скелети африканського страуса, сірого кенгуру, білохвостого гну; рідкісні тропічні метелики (з Африки, Австралії, Пів­ден­ної Америки, Пів­ден­но-Східної Азії, Зондських островів, Малайського архіпелагу), зі­брані в екс­педиціях кінця 19 — початку 20 ст.; значна кількість опудал (лише червонокнижних Хордових пред­ставлено 95 видів). Особливість фондових колекцій зоологічного від­ділу полягає в тому, що більша частина зборів має регіональний характер і з окремих систематичних груп (на­приклад, деяких рядах класу Комахи, більшості класів під­типу Хребетних, особливо класи Птахи, Земноводні) досить повно пред­ставляють видовий склад фауни Буковини і деяких прилеглих територій. Крім наукової, багато колекцій становлять й неабияку історичну та культурну цін­ність. Деякі екс­понати датовані 1872—1937 і є частинами імен­них колекцій вчених австро-угорського та румунського періодів історії Буковини (В. Ґрабер, Р. Ленденфельд, К. Зелінка, К. Гормузакі, Є. Ботезат, О. Марку, К. Пенеке).

За кількістю одиниць зберіга­н­ня і якісним складом колекційних фондів геологічні та палеонтологічні колекції за­ймають одне із провід­них місць в Україні. Нині екс­позиційні та наукові фонди геолого-гео­графічного від­ділу нараховують понад 13 тис. екс­понатів геолого-палеонтологічних колекцій, зокрема колекції: петро­графічних екс­понатів — 1400 екземплярів, темно-кольорових мінералів (чорної породи) — 120 екземплярів, мінералів і гірських порід — 2643 екземпляри, а також макет набору скляних моделей алмазів — 1 екземпляр; мінералогічних екс­понатів — 3541 екземпляр, педагогічних (науково-на­вчальних) екс­понатів — 2050 екземплярів, геолого-палеонтологічних знахідок — 106 екземплярів, наземних та прісноводних молюсків із лесів і алювію Поді­л­ля та Волині — 100 екземплярів, викопних решток органічного світу регіонів Чернівецької обл. — 40 екземплярів, гірських порід із Антарктиди — 20 екземплярів. Варта уваги класифікація мінералів за фізико-хімічними властивостями та морфологією кри­сталів, де кожен мінеральний вид пред­ставлений декількома різновидами в різних парагенетичних асоціаціях. Унікальними екс­понатами є зразки заліза із родовищ Пів­нічної Америки (шт. Техас, Нью-Мексико) і Ґренландії, срібла із Німеч­чини (Нижня Саксонія), вісмутистого золота із Румунії (Транс­ильванія), міді самородної — район оз. Верх­нє (шт. Мічиґан, США), із Великої Британії, Німеч­чини, самородного мишʼяку (Японія, Румунія); пірити із різних родовищ Румунії, галеніти із Чехії, цинкова обманка з Німеч­чини, США, Іспанії, аметисти з Австрії, моріони із Швейцарії, геліотропи (зелені з яскраво-червоними плямами) з Бразилії тощо. Серед палеонтологічних знахідок — бивень мамонта, фрагменти кісток мамонта, печерного ведмедя, гієни, носорога та ін. давніх тварин із печер і стоянок Чернівецької обл. та України. Завідувач — О. Молдован (від 2012).