Перебийніс Василь

ПЕРЕ­БИ́ЙНІС Василь (20. 12. 1895 (01. 01. 1896), с. Малі Пузирки Заславського пов. Волинської губ., нині Хмельницького р-ну Хмельницької обл. — 13. 11. 1966, Лондон) — живописець і графік. Перші малярські навики здобув у школі рисува­н­ня і малюва­н­ня при Почаївській лаврі (Тернопільська обл.). Закінчив Київську мистецьку школу (1915); на­вчався в Петербурзькій (1916—18), Українській (Київ, 1918; клас Ф. Кричевського), Краківській (1921—26; викладачі В. Яроцький, В. Вайс) академіях мистецтв, паризькому від­ділі Краківської академії мистецтв (1928—29; викладач Ю. Панкевич). У 1926—42 мешкав у Парижі; еволюціонував від класицизму й реалізму через кубізм і сюр­реалізм до власної оригінальної мистецької мови, на­ближеної до реалізму. Створював пейзажі, символістичні композиції, 1925—39 — рисунки на українські історичні теми. Ві­домий також як автор театральних декорацій та проєктів костюмів. 1942 — в Німеч­чині; допоміг організувати дві українсько-французькі ви­ставки. Від 1946 — у Лондоні, де творчо працював майже 20 р. Здебільшого писав порт­рети, уявні волинські краєвиди, натюрморти, а також рисунки для українських часописів. За характером творчості близький до постім­пресіонізму. 1963 опубліковано книгу «Василь Пере­бийніс. Життя і творча праця» (Лондон). Учасник мистецьких ви­ставок у Львові від 1931. Серед робіт — «У кавʼярні» (1931). Після смерті митця дружина пере­дала частину його картин радянському посольству з проха­н­ням роз­містити їх в українських музеях, але роботи П. не потрапили до них, а ті, що зберігалися в Національному музеї у Львові (256 творів), знищено 1952.