Петров Микола Гаврилович
Визначення і загальна характеристика
ПЕТРО́В Микола Гаврилович (21. 12. 1923, с. Нова Прага Користівського р-ну Катеринославської губ., нині Олександрійського р-ну Кіровоградської обл. — 06. 02. 1999, м. Знам’янка, нині Кропивницького р-ну Кіровоградської обл.) — прозаїк, перекладач, громадський діяч. Член НСПУ (1999, посмертно). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Від 1927 мешкав у Знам’янці. Закінчив філологічний факультет Кіровоградського педагогічного інституту (1953), факультет іноземних мов Київського університету імені Т. Шевченка (1967). Працював 1947–51 у знам’янській багатотиражці, від 1951 — учителем української літератури та німецької мови школи у с. Володимирівка Знам’янського, нині Кропивницького р-ну (на її будівлі встановлено меморіальну дошку П.). Дебютував 1940 добіркою віршів у журналі «Піонерія». У 1950–80-х рр. його поезії, гуморески, оповідання публікували в обласній та республіканській періодиці. Проте найпродуктивнішим періодом його творчості були 1990-і рр. Серія оповідань увійшла до книги «Двоє на льотному полі» (Кр., 1995), більшість з них — про 2-у світову війну, про поведінку людей в екстремальних умовах, інші — про побут, труднощі довоєнного періоду, про перші роки мирної праці на спустошених землях. Автор дотримувався лише життєвої правди, а не правдоподібності, писав лише про те, що або сам спостерігав, пережив, або що пережили люди, яких добре знав і яким довіряв. Переклав з німецької мови художньо-документальну повість «Тихий фронт: Спогади австрійського антифашиста» Г. Райтера (Кр., 1995), яка цікава тим, що події 2-ї світової війни, часи окупації Знам’янки (1941–43) показані очима солдата вермахту. Наперекір своєму світогляду він змушений був носити форму німецького окупанта, але щиро ставився до українців, допомагав їм уникати облав та примусового вивозу до Німеччини. На межі 1990-х рр. П. був одним з ініціаторів заснування у Знам’янці перших осередків Товариства української мови, НРУ, ОУН, демократичної ветеранської організації.