ПЕТРО́В Микола Гаврилович (21. 12. 1923, с. Нова Прага Користівського р-ну Катеринославської губ., нині Олександрійського р-ну Кірово­градської обл. — 06. 02. 1999, м. Знамʼянка, нині Кропивницького р-ну Кірово­градської обл.) — прозаїк, пере­кладач, громадський діяч. Член НСПУ (1999, посмертно). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Від 1927 мешкав у Знамʼянці. Закінчив філологічний факультет Кірово­градського педагогічного ін­ституту (1953), факультет іноземних мов Київського університету імені Т. Шевченка (1967). Працював 1947–51 у знамʼянській багатотиражці, від 1951 — учителем української літератури та німецької мови школи у с. Володимирівка Знамʼянського, нині Кропивницького р-ну (на її будівлі встановлено меморіальну дошку П.). Дебютував 1940 добіркою віршів у журналі «Піонерія». У 1950–80-х рр. його поезії, гуморески, оповіда­н­ня публікували в обласній та республіканській періодиці. Проте най­продуктивнішим періодом його творчості були 1990-і рр. Серія оповідань уві­йшла до книги «Двоє на льотному полі» (Кр., 1995), більшість з них — про 2-у світову війну, про поведінку людей в екс­тремальних умовах, інші — про побут, труднощі довоєн­ного періоду, про перші роки мирної праці на спустошених землях. Автор дотримувався лише жит­тєвої правди, а не правдоподібності, писав лише про те, що або сам спо­стерігав, пере­жив, або що пере­жили люди, яких добре знав і яким довіряв. Пере­клав з німецької мови художньо-документальну повість «Тихий фронт: Спогади ав­стрійського антифашиста» Г. Райтера (Кр., 1995), яка цікава тим, що події 2-ї світової війни, часи окупації Знамʼянки (1941–43) показані очима солдата вермахту. Наперекір своєму світо­гляду він змушений був носити форму німецького окупанта, але щиро ставився до українців, допомагав їм уникати облав та примусового вивозу до Німеч­чини. На межі 1990-х рр. П. був одним з ініціаторів заснува­н­ня у Знамʼянці перших осередків Товариства української мови, НРУ, ОУН, демократичної ветеранської організації.