ТАВХЕЛІ́ДЗЕ Альберт Никифорович (16. 12. 1930, Тифліс, нині Тбілісі — 27. 02. 2010, Москва) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1963), професор (1965), академік АН Грузії (1974; у 1986–2005 — її президент) та РАН (1990), віце-президент Між­народної асоціації академій наук (1995–2005). Державні премії СРСР (1973) та РФ (1998), Ленінська премія (1988), премії імені М. Боголюбова НАНУ (1996) та Обʼ­єд­наного ін­ституту ядерних досліджень (2002). Державні нагороди СРСР. Грузинський орден Честі (2000). Закінчив Тбіліський університет (1953). У 1956 під науковим керівництвом М. Боголюбова в Математичному ін­ституті АН СРСР захистив кандидатську дисертацію. Працював 1956–79 в Обʼ­єд­наному ін­ституті ядерних досліджень (м. Дубна): науковий спів­робітник, завідувач від­ділу теорії елементарних частинок, за­ступник директора Лабораторії теоретичної фізики; водночас 1965–70 — завідувач сектору теоретичної фізики Ін­ституту фізики високих енергій (с-ще Протвино, нині місто; обидва — Московської обл.); 1967–71 — завідувач від­ділу теорії елементарних частинок Ін­ституту теоретичної фізики АН УРСР (Київ); 1970–86 — один із засновників і перший директор, 1970–2010 — завідувач від­ділу теоретичної фізики Ін­ституту ядерних досліджень РАН (Москва); 1971–2005 — завідувач від­ділу теоретичної фізики Тбіліського математичного ін­ституту; 1977–94 — засновник і науковий керівник, 1994–2005 — директор Ін­ституту фізики високих енергій Тбіліського університету; 1976–90 — професор кафедри квантової статистики, 2008–10 — завідувач кафедри фізики частинок і космології Московського університету. Наукова діяльність стосувалася квантової теорії поля і теорії елементарних частинок. До кола наукових інтересів належать: дис­персійні спів­від­ноше­н­ня і на­ближені рівня­н­ня в квантовій теорії поля; маси ферміонів і явище спонтан­ного поруше­н­ня симетрії; квантове число «колір» і кольорові кварки; релятивістська модель адронів як звʼязаних станів кольорових кварків; модель квазивільних кварків і мас­штабні закони при високих енергіях; правила рахува­н­ня кварків; мас­штабно-інваріантні асимптотики в локальній квантовій теорії поля; незбереже­н­ня ферміон­ного і баріон­ного чисел в калібровочних теоріях і структура основного стану. Одержав (із В. Матвєєвим і Р. Мурадяном) формули під­рахунку кварків, як наслідок 1987 до Державного реєстру від­крит­тів СРСР було занесено «Правило кваркового рахува­н­ня Матвєєва—Мурадяна—Тавхелідзе». Вперше одержав (з А. Логуновим) дис­персійні спів­від­ноше­н­ня для амплітуд фотонародже­н­ня пі-мезонів на нуклонах. За­пропонував (з А. Логуновим) тривимірне формулюва­н­ня квантової теорії поля і одержав релятивістські квазипотенціальні рівня­н­ня, ві­домі як рівня­н­ня Логунова—Тавхелідзе. Висунув гіпотезу (разом з М. Боголюбовим і Б. Струмінським) про наявність в кварків квантового числа, що одержало пізніше назву «колір» (1965).