Стельмащук Галина Григорівна

Визначення і загальна характеристика

СТЕЛЬМАЩУ́К Галина Григорівна (06. 05. 1943, с. Городині Торчинського, нині Луцького р-ну Волинської обл., у свідоцтві про народже­н­ня — 10. 05. 1943, Луцьк) — етно­граф і мистецтво­знавець. Кандидат історичних наук (1983), доктор мистецтво­знавства (1994), професор (1996). Дійсний член НАМУ (2017). Премія імені С. Гординського (2002). Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2018), орден мистецтв АМУ 1-го ступеня (2023). Членкиня НТШ (1986), НСХУ (1989). Закінчила Львівський ін­ститут прикладного та декоративного мистецтва (1971). Працювала науковим спів­робітником Львівського від­діле­н­ня Ін­ституту мистецтво­знавства, фольклору та етно­графії АН УРСР (1976—89); від 1989 — у Львівській АМ: від 1993 — професор, від 2003 — завідувач кафедри історії і теорії мистецтв. Наукові дослідже­н­ня в галузях етнології, історії та теорії декоративно-ужиткового мистецтва, мистецтво­знавчої критики. Велику увагу приділяє досліджен­ню творчості українських митців, що проживають за межами України. Авторка роз­ділів у колективних працях, зокрема «Народні художні промисли УРСР» (К., 1986), «Обществен­ный, семейный быт и духовная культура населения Полесья» (Минск, 1987), «Материальная культура. Полесье» (1988), «Украинские Карпаты: Культура» (1988; обидві — Київ), «Лемківщина» (1999), 6-томної «Історії Гуцульщини» (2001, спів­авт.; обидві — Львів), 5-томної «Історії української культури» (т. 2, 2002), «Україна — козацька держава» (2005; обидві — Київ); стат­ті «Вбра­н­ня» у ви­да­н­нях «Історія декоративного мистецтва України. Мистецтво ХІХ ст.» (т. 3, 2009), «Історія декоративного мистецтва України. Від найдавніших часів до пізнього середньовіч­чя» (т. 1, 2010), «Історія декоративного мистецтва України» (т. 4, 2011; усі — Київ), а також низки статей в ЕСУ, каталогів. Спів­авторка на­вчальних посібників і під­ручників «Українське народне мистецтво» (Л., 1994), «Нариси з історії зарубіжного декоративно-ужиткового мистецтва» (1995), «Українське народо­знавство» (2004; обидва — Київ). Організаторка мистецьких акцій, кураторка художніх ви­ставок.

Пр.: Український народний одяг XVII — початку ХІХ ст. в акварелях Ю. Глоговського. К., 1988 (спів­авт.); Традиційні головні убори українців. К., 1993; Український стрій. Л., 2000 (спів­авт.); Давнє вбра­н­ня на Волині. Лц., 2006; Микола Опанащук: творчий порт­рет митця: Графіка, малярство. Л., 2007; Українські митці у світі. Матеріали до історії українського мистецтва ХХ ст. Л., 2013; Христина Кишакевич-Качалуба: корені роду, спадкоємність поколінь, художня творчість: Графіка. Скульптура. Малярство. Ре­ставрація творів. Декор.-ужиткове мист-во. Л., 2018; Українське народне вбра­н­ня. Л., 2019; Марія Гарасовська-Дачишин. Україна і світ у творчості мисткині. Л., 2020; Історія традиційних українських прикрас. К., 2020 (спів­авт.); Традиційний стрій етно­графічних груп українців Карпат. Л., 2021; Князь Всеволод Кармазин-Каковський. Художня творчість, науково-дослідницька праця, педагогічна діяльність. Л., 2022.

Літ.: Галина Стельмащук: Бібліогр. покажч. Л., 2004; Голубець О. Галина Стельмащук // Укр. мист-во. 2004. № 3; Пере­оцінюючи мистецькі цін­ності: З нагоди памʼятної дати в житті Г. Стельмащук // Образотворче мист-во. 2005. № 2; Федорук О. По­гляд вченого та педагога // Дзвін. 2023. № 9—10; Цимбала Л. Галина Стельмащук: Двадцять років завідува­н­ня кафедрою історії і теорії мистецтва // Народо­знавчі зошити. 2023. № 6; Матоліч І. Галина Стельмащук // З історії українського мистецтво­знавства: становле­н­ня, провід­ні особистості, наукові установи, на­вчальні заклади, сучасні про­блеми. Ів.-Ф., 2023.

Г. А. Скpипник

Завантажити статтю