Полянецький Віктор Анатолійович

ПОЛЯНЕ́ЦЬКИЙ Віктор Анатолі­йович (15. 10. 1951, с. Капітанка Голованівського р-ну Одеської, нині Кірово­градської обл.) — прозаїк. Член НСПУ (2003), НСЖУ (1998). Премії імені П. Василенка (2003), імені С. Шеврякова (2004) та ін. Закінчив Харківські ін­ститут культури (1982) та університет (1988). На культосвітній роботі; 1988—93 — директор Харківського літературного музею; 1996—2000 — журналіст обласних газет; потім — головний редактор газети «Южная магистраль» Пів­ден­ної залізниці. Автор книг оповідань та новел «На благо» (Х., 1998), «Доки серце болить» (Л., 2002), «На гостинах» (К., 2005), «З чистої води» (Х., 2007), «Третім часом» (Л.; Париж; Цвікау, 2008), «Спомин серця» (2012), «Стрічка на моряцькому костюмі» (2023; обидві — Харків) та ін. Твори друкували в газетах «Літературна Україна», «Визвольний шлях», журналах «Дні­про», «Березіль», «Слобожанщина», альманасі «Зерна». Окремі твори ви­друкувані у пере­кладі російською («Калина вызрела»), білоруською («Бацька сустракай»), румунською («Memoria inimii») мовами. П. — продовжувач традицій реалістичної української прози. У творах зображує українське село кінця 20 ст., пост­радянського періоду, де кожен має свої про­блеми і плани, втрати й здобутки тощо. Мистецьке письмо вирізняється кінемато­графічністю: оповідь складається з речень, кожне з яких є фразою, реплікою окремих персонажів (народною мовою, з лексичними знахідками), і цей монтаж думок, вигуків самовикрит­тів пере­ро­стає в природний полілог.

Завантажити статтю