Полянецький Віктор Анатолійович
Визначення і загальна характеристика
ПОЛЯНЕ́ЦЬКИЙ Віктор Анатолійович (15. 10. 1951, с. Капітанка Голованівського р-ну Одеської, нині Кіровоградської обл.) — прозаїк. Член НСПУ (2003), НСЖУ (1998). Премії імені П. Василенка (2003), імені С. Шеврякова (2004) та ін. Закінчив Харківські інститут культури (1982) та університет (1988). На культосвітній роботі; 1988–93 — директор Харківського літературного музею; 1996–2000 — журналіст обласних газет; потім — головний редактор газети «Южная магистраль» Південної залізниці. Автор книг оповідань та новел «На благо» (Х., 1998), «Доки серце болить» (Л., 2002), «На гостинах» (К., 2005), «З чистої води» (Х., 2007), «Третім часом» (Л.; Париж; Цвікау, 2008), «Спомин серця» (2012), «Стрічка на моряцькому костюмі» (2023; обидві — Харків) та ін. Твори друкували в газетах «Літературна Україна», «Визвольний шлях», журналах «Дніпро», «Березіль», «Слобожанщина», альманасі «Зерна». Окремі твори видрукувані у перекладі російською («Калина вызрела»), білоруською («Бацька сустракай»), румунською («Memoria inimii») мовами. П. — продовжувач традицій реалістичної української прози. У творах зображує українське село кінця 20 ст., пострадянського періоду, де кожен має свої проблеми і плани, втрати й здобутки тощо. Мистецьке письмо вирізняється кінематографічністю: оповідь складається з речень, кожне з яких є фразою, реплікою окремих персонажів (народною мовою, з лексичними знахідками), і цей монтаж думок, вигуків самовикриттів переростає в природний полілог.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
