Попенко Микола Якович
ПОПЕ́НКО Микола Якович (28. 06. 1930, м. Рахів, нині Закарпатської обл. — 01. 10. 2016, там само) — хоровий диригент, композитор, педагог. Заслужений артист УРСР (1969). Премія імені Д. Задора (2000, 2008, 2011). Член Національної ліги українських композиторів (1993). Закінчив Львівську консерваторію (1960; кл. хорового диригування Є. Вахняка). Відтоді працював у Львівській спеціалізованій музичній школі-інтернаті. 1964—69 — диригент, 1969—86 — художній керівник і головний диригент Заслуженого Закарпатського народного хору Закарпатської філармонії; 1986—98 — організатор і керівник ансамблю пісні і танцю «Дружба», водночас 1987—2010 — вокального ансамблю «Писанка», що діяли при будинках культури; 1986—2009 — викладач училища культури (згодом коледж культури і мистецтв), водночас від 2000 співав у чоловічому квартеті «Цімбори» при ньому (усі — Ужгород). Здійснив розшифровки бл. 700 закарпатських народних пісень (окремі опубліковані у збірнику «Ой видно село: народні пісні села Арданово Іршавського району Закарпатської області» (2003) та «Пісні Іршавщини» (2005; обидва — Ужгород). Твори П. надруковані у збірниках «Сонце з сердець» (1998), «Попенкова пісня» (2000), «Де гори Карпати» (2003), «Хорові та вокальні твори» (2007, вип. 1; 2010, вип. 2), «Білі лебеді» (2009; усі — Ужгород).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Гуцульська сюїта» для сопілки з оркестром (1966); Поема для ансамблю скрипалів і фортепіано (1977); вокально-хореографічні композиції — «Грай, трембіто» (1959, слова Ю. Боршош-Кум’ятського), «Шовкова косиця» (1975, слова В. Густі), «Гомін полонини» (1978), «Лебідки» (1979), «Доле ти моя» (1980, слова П. Власюка), «Закарпатська привітальна» (1989); для фортепіано — Варіації на закарпатську тему, Елегія, Токата; обробки українських народних пісень (понад 100) — «Коломийки» (1991; нова редакція — 2004), «Закарпатські пісні» (1992), «Ой на тій полонині» (1995), «Мала мати три доньки» (2003).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
