Козлов Євгеній Юрійович

КОЗЛО́В Євгеній Юрійович (09. 08. 2002, с. Нечаяне Миколаївського р-ну Миколаївської обл. — 18. 08. 2022, с-ще Зайцеве Бахмутського р-ну Донецької обл., похований у рідному селі) — військовик. Солдат. Герой України (2024, посмертно). Служив радіотелефоністом мінометної батареї та гранатометником 1-го батальйону 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта С. Михальчука (бригада швидкого реагування «Рубіж») Національної гвардії України. З першого дня повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну (24 лютого 2022) стримував навалу противника поблизу с. Трьохізбенка Щастинського р-ну Луганської обл. Він першим помітив наступ ворога і 2-ма пострілами з РПГ-7 знищив 2 танки та близько 10 окупантів. У тому бою під постійними обстрілами не лише зупиняв противника, а й налагоджував зв’язок між підрозділами, щоб наносити точні удари по окупаційним військам та забирати своїх поранених. На початку березня під час нерівного бою з російською розвідгрупою потрапив у полон. Через місяць, зазнавши тортур, був повернений завдяки обміну військовополоненими. Від літа 2022 тримав оборону поблизу м. Сіверськодонецьк Луганської обл. Ризикуючи своїм життям, евакуйовував цивільне населення, яке ховалося від обстрілів на території хімічного підприємства «Азот» та Науково-виробничого об’єднання «Сіверськодонецький склопластик». Наприкінці літа 2022 разом із побратимами утримував позиції на східних околицях Зайцевого. Під час одного зі штурмів підрозділ Євгенія Козлова знищив 4 ворожі танки, 2 ББМ, 3 легкові автомобілі, близько 2-х взводів піхоти. Зазнавши втрат, ворог вирішив накрити українські позиції мінометним вогнем. Євгеній Козлов і надалі продовжував передавати координати противника своїм побратимам, аж доки один зі снарядів не розірвався поряд із ним.

Завантажити статтю