Дудай Віталій Вікторович

ДУДА́Й Віталій Вікторович (05. 04. 1990, с. Борівка Макарівського, нині Бучанського р-ну Київської обл. — 21. 05. 2023, м. Марʼїнка Покровського р-ну Донецької обл., похований 26. 05. 2023 у рідному селі) — військовик. Лейтенант. Герой України (2024, посмертно). Орден Бог­дана Хмельницького 3-го ступеня (2024, посмертно). Закінчив Житомирський університет за спеціальністю «фізичне вихова­н­ня» (2012). Одночасно на­вчався на військовій кафедрі й отримав зва­н­ня молодший лейтенант запасу. У 2011–13 вчителював у Комарівській школі (Макарівський р-н). Потім був тренером із гімнастики у м. Вишгород Київської обл. У середині 2010-х рр. оселився у м. Ірпінь (нині Бучанського р-ну Київської обл.), працював в одній із сільських шкіл, пізніше влаштувався у лісництво, де заготовляв деревину. Після початку повномас­штабного вторгне­н­ня військ РФ в Україну (24 лютого 2022) спочатку вивіз дружину і дітей у рідне село, потім через небезпеку — на Волинь, де 21 березня як доброволець долучився до лав Збройних сил України. Після 3-тижневого ви­школу у Військовій академії в Одесі зарахований ін­структором у 95-ту окрему десантно-штурмову Поліську бригаду Десантно-штурмових військ. Під­готував 4 взводи. 21 листопада 2022 як командир 1-го аеромобільного взводу 3-ї аеромобільної роти вирушив на пере­дову в Марʼїнку. Завдяки його мужності та професіоналізму знищено значну кількість окупантів і ворожої техніки. Був сміливим, завжди приходив на допомогу по­братимам, багатьох з них врятував. Загинув під час артилерійського об­стрілу. 30 липня 2023 на будівлі Борівської школи встановлено меморіальну дошку.