Гапоненко Юрій Андрійович

ГАПО́НЕНКО Юрій Андрі­йович (06. 05. 1967, м. Конотоп Сумської обл. — 09. 03. 2023, Київ, похований 11. 03. 2023 на Пирогівському цвинтарі в Києві) — керівник фінансових установ і під­приємств, під­приємець, військовик. Молодший сержант. Герой України (2024, посмертно). Орден «За мужність» 3-го (2022) та 2-го (2023, посмертно) ступенів. Закінчив Конотопську загальноосвітню школу № 5 (1984). У 1985—87 служив стрільцем-водієм у прикордон­них військах радянської армії. Закінчив Національний транс­порт­ний університет у Києві за спеціальностями «інженер-будівельник автомобільних доріг» (1992) та «економіка під­приємства та право­знавство» (1996). У 1990—92 працював інженером Сімферопольського від­ділу комплексного проєктува­н­ня Ін­ституту «Укргі­продор»; 1992—2000 в Акціонерному комерційному банку «Градобанк» (Київ) про­йшов шлях від за­ступника начальника від­ділу до в. о. голови правлі­н­ня; від 2000 — у ТОВ «Корпорація “Ватра”» (Тернопіль): один із акціонерів, голова ради правлі­н­ня, 2018—23 — голова товариства. Водночас 2002—12 — генеральний директор і засновник ТОВ «Моноліт» (Київ); 2012—14 — засновник ТОВ «Попільнянський консервний завод» (нині Житомирський р-н Житомирської обл.); 2015 — засновник і директор ТОВ «Фінансова компанія “Груп Фактор”» (Київ). Остан­нім часом захоплювався байкерством, за що отримав військовий позивний «Байкер». 26 лютого 2022, через 2 дні після початку повномас­штабного вторгне­н­ня військ РФ в Україну, добровольцем вступив до лав Збройних сил України. У зван­ні старшого солдата був зарахований оператором-роз­відником до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ. Від березня 2022 виконував бо­йові зав­да­н­ня на 51-му км автомобільної траси Київ—Житомир. По­близу с-ща Макарів Бучанського р-ну Київської обл. залишився сам на сам із танками противника, що на­ступали, не­зважаючи на прицільний вогонь та високий ризик втратити життя, не від­ступив з позиції та зміг пере­дати точні координати ворога, що до­зволило під­роз­ділу провести вдалу військову операцію. У квітні 2022 пере­ведений до ново­створеної 46-ї окремої аеромобільної бригади, де спочатку був снайпером 2-ї категорії 1-го роз­відувального від­діле­н­ня роз­відувального взводу 3-го аеромобільного баталь­йону, а від жовтня того ж року виконував обовʼязки командира роз­відувального взводу у зван­ні молодшого сержанта. До листопада 2022 брав участь у військовій операції зі звільне­н­ня Херсонщини, зокрема й у боях вздовж р. Інгулець по­близу с-ща Березнегувате Баштанського р-ну Миколаївської обл., сіл Давидів Брід і Білогірка Бериславського р-ну Херсонської обл. Від грудня 2022 воював у Донецькій обл., обороняв міста Кр­аматорськ і Добропі­л­ля Покровського р-ну, брав участь у боях на території Бахмутського р-ну, зокрема в Бахмуті, Соледарі та їхніх перед­містях і в с. Благодатне. 15 грудня 2022 у Бахмуті отримав поране­н­ня середньої тяжкості, але вже за тиждень повернувся у стрій. Завдяки мужності та професіоналізму, вмілому керівництву під­роз­ділом і стратегічному плануван­ню Юрія Гапоненка в Соледарі було знищено велику кількість бійців російської приватної військової компанії «Вагнер». Його виважені дії сприяли можливості невеликими силами роз­відувального взводу давати гідний опір ворогу, що пере­важав кількісно, та уникнути оточе­н­ня свого баталь­йону і суміжних українських під­роз­ділів. 2 лютого 2023 по­близу Бахмута отримав тяжке поране­н­ня. Юрія Гапоненка доправили у Дні­пропетровську обласну клінічну лікарню імені І. Мечникова, згодом — у Київську міську клінічну лікарню № 17. Не­зважаючи на проведені необхідні медичні заходи, життя воїна не вдалося врятувати.

Завантажити статтю