Гапоненко Юрій Андрійович

ГАПО́НЕНКО Юрій Андрійович (06. 05. 1967, м. Конотоп Сумської обл. — 09. 03. 2023, Київ, похований 11. 03. 2023 на Пирогівському цвинтарі в Києві) — керівник фінансових установ і підприємств, підприємець, військовик. Молодший сержант. Герой України (2024, посмертно). Орден «За мужність» 3-го (2022) та 2-го (2023, посмертно) ступенів. Закінчив Конотопську загальноосвітню школу № 5 (1984). У 1985–87 служив стрільцем-водієм у прикордонних військах радянської армії. Закінчив Національний транспортний університет у Києві за спеціальностями «інженер-будівельник автомобільних доріг» (1992) та «економіка підприємства та правознавство» (1996). У 1990–92 працював інженером Сімферопольського відділу комплексного проєктування Інституту «Укргіпродор»; 1992–2000 в Акціонерному комерційному банку «Градобанк» (Київ) пройшов шлях від заступника начальника відділу до в. о. голови правління; від 2000 — у ТОВ «Корпорація “Ватра”» (Тернопіль): один із акціонерів, голова ради правління, 2018–23 — голова товариства. Водночас 2002–12 — генеральний директор і засновник ТОВ «Моноліт» (Київ); 2012–14 — засновник ТОВ «Попільнянський консервний завод» (нині Житомирський р-н Житомирської обл.); 2015 — засновник і директор ТОВ «Фінансова компанія “Груп Фактор”» (Київ). Останнім часом захоплювався байкерством, за що отримав військовий позивний «Байкер». 26 лютого 2022, через 2 дні після початку повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну, добровольцем вступив до лав Збройних сил України. У званні старшого солдата був зарахований оператором-розвідником до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ. Від березня 2022 виконував бойові завдання на 51-му км автомобільної траси Київ–Житомир. Поблизу с-ща Макарів Бучанського р-ну Київської обл. залишився сам на сам із танками противника, що наступали, незважаючи на прицільний вогонь та високий ризик втратити життя, не відступив з позиції та зміг передати точні координати ворога, що дозволило підрозділу провести вдалу військову операцію. У квітні 2022 переведений до новоствореної 46-ї окремої аеромобільної бригади, де спочатку був снайпером 2-ї категорії 1-го розвідувального відділення розвідувального взводу 3-го аеромобільного батальйону, а від жовтня того ж року виконував обов’язки командира розвідувального взводу у званні молодшого сержанта. До листопада 2022 брав участь у військовій операції зі звільнення Херсонщини, зокрема й у боях вздовж р. Інгулець поблизу с-ща Березнегувате Баштанського р-ну Миколаївської обл., сіл Давидів Брід і Білогірка Бериславського р-ну Херсонської обл. Від грудня 2022 воював у Донецькій обл., обороняв міста Краматорськ і Добропілля Покровського р-ну, брав участь у боях на території Бахмутського р-ну, зокрема в Бахмуті, Соледарі та їхніх передмістях і в с. Благодатне. 15 грудня 2022 у Бахмуті отримав поранення середньої тяжкості, але вже за тиждень повернувся у стрій. Завдяки мужності та професіоналізму, вмілому керівництву підрозділом і стратегічному плануванню Юрія Гапоненка в Соледарі було знищено велику кількість бійців російської приватної військової компанії «Вагнер». Його виважені дії сприяли можливості невеликими силами розвідувального взводу давати гідний опір ворогу, що переважав кількісно, та уникнути оточення свого батальйону і суміжних українських підрозділів. 2 лютого 2023 поблизу Бахмута отримав тяжке поранення. Юрія Гапоненка доправили у Дніпропетровську обласну клінічну лікарню імені І. Мечникова, згодом — у Київську міську клінічну лікарню № 17. Незважаючи на проведені необхідні медичні заходи, життя воїна не вдалося врятувати.

Завантажити статтю