Суботін Андрій Валерійович

СУБО́ТІН Андрій Валері­йович (19. 07. 1987, с. Толбузино Амурської обл., РФ — 07. 05. 2022, м. Маріуполь Донецької обл.) — право­знавець, прикордон­ник. Капітан юстиції (2022, посмертно). Герой України (2024, посмертно). Орден «За мужність» 3-го ступеня (2022, посмертно). Народився в родині прикордон­ників на Далекому Сході, багато разів пере­їздив до нового місця служби батька. Згодом із батьками пере­їхав в Україну. Закінчив Київську загальноосвітню школу № 69. З юнацьких років готувався вступити до Національної академії Прикордон­ної служби України, однак не про­йшов медичну комісію. Здобув юридичну освіту та військове зва­н­ня молодшого лейтенанта у Національному авіаційному університеті (2009). Згодом, працюючи юристом на Київщині, отримав ще 2 вищі освіти й успішно про­йшов адаптаційний курс у професію адвоката. Від 2019 — юрист Донецького прикордон­ного загону (Маріуполь). Часто ви­їздив у від­рядже­н­ня на пере­дові позиції. Від початку повномас­штабного вторгне­н­ня військ РФ в Україну (24 лютого 2022) разом із бійцями полку «Азов» тримав оборону Маріуполя. 26 березня отримав поране­н­ня, лікувався у шпиталі на території комбінату «Азов­сталь». Згодом повернувся на позиції. 5 травня під вибухами одружився зі своєю дівчиною — маріупольчанкою поетесою та військовою журналісткою Валерією Карпиленко, яка певний час працювала як помічник начальника прес­служби Донецького прикордон­ного загону, а 2015—17 та від 27 лютого 2022 була у прес­службі «Азову». Через 2 дні після одруже­н­ня та за 9 днів до наказу українського вищого військового керівництва про збереже­н­ня життя та здоровʼя Маріупольського гарнізону й припине­н­ня оборони міста Андрій Суботін загинув у бою на СП «Темний». Його дружина від 17 травня 2022 до 10 квітня 2023 пере­бувала у російському полоні.

Завантажити статтю