Шем’ї-заде Ешреф Абдураманович

ШЕМ’Ї́-ЗАДЕ́ Ешреф Абдураманович (08(21). 06. 1908, м. Євпаторія, нині АР Крим — 11. 03. 1978, Москва, похований у с. Долинне Феодосійського р-ну, нині АР Крим) — поет, критик, перекладач. Батько А. Шем’ї-заде. Член СП СРСР (1934). Заслужений діяч культури Узбекистану (1968). Закінчив Московський інститут кінематографії (1932). Від 1927 — відповідальний редактор газети «Козь айдын» («Блага вість»); 1936–37 — відповідальний секретар СП Криму. Під час 2-ї світової війни — у м. Ферґана (Узбекистан), працював у редакції газети «Комуна». Після війни — у Ташкенті, був редактором видавництва імені Г. Гуляма. 4 жовтня 1949 засуджений за антирадянські погляди, покарання відбував в одному із таборів ГУЛАГу. Звільнений 27 грудня 1954. Ш. — один із ідеологів Національного руху кримських татар за повернення на батьківщину в Крим. Досліджував історію кримськотатарської літератури. Перекладав кримтатарською мовою твори Т. Шевченка (зокрема «Заповіт»), О. Пушкіна («Бахчисарайський фонтан»), малу прозу М. Горького, вірші узбецьких поетів (Зульфія, Г. Гулям) та ін. Автор літературознавчих книг «Омюр ве яртыджылыкъ» («Життя та творчість», 1974), «Халкъ хызметинде» («На службі народу», 1977; обидві — Ташкент); поетичних збірок «Днепрельстан» («Пісня про дніпровський край», Сф., 1932), «Къавал» («Сопілка», 1965), «Тогъан къая» («Орлиний заліт», 1969), «Ширлер ве поэмалар» («Вірші та поеми», 1978; усі — Ташкент), «Козьяш дивар» («Стіна сліз», Сф., 1996). В Євпаторії на будинку, де мешкав письменник, йому встановлено меморіальну дошку.

Рекомендована література

1. Левин Ф. Эшрефу Шемьи-заде 60 лет // Литературная газета. 1968, 10 июня.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю