Стешенко Іван Никифорович
Визначення і загальна характеристика
СТЕШЕ́НКО Іван Никифорович (12(24). 01. 1894, м. Лебедин Харківської губ., нині Сумського р-ну Сумської обл. — 03. 05. 1937, Харків) — співак (бас). Навчався в Італії. Від 1900 співав у хорах. Лауреат Міжнародного конкурсу молодих співаків (м. Парма, Італія, 1914, 1-а премія). 1915 дебютував на сценах оперних театрів м. Мілан (Італія) та Риму. Служив у Преображенському полку в Санкт-Петербурзі. 1917–21 — соліст Київської опери, де виконував партії Мельника («Русалка» О. Даргомижського), Галицького («Князь Ігор» О. Бородіна). 1922 гастролював у Польщі. 1922–23 співав у театрах Чикаґо (США), де виступав разом з Ф. Шаляпіним, А. Ґаллі-Курчі. Від 1925 — у Філадельфійській опері (США), де виконував партії Нілаканти («Лакме» Л. Деліба), Олоферна («Юдиф» О. Сєрова). Виступав на сценах оперних театрів Вашинґтона, Нью-Йорка, Бостона (США), 1930 — у «Ґранд-опера» (Париж), Варшавській та Берлінській операх. 1931 гастролював у Великій Британії. Виконував камерні твори, зокрема романси М. Лисенка, О. Даргомижського, М. Мусоргського. До 1934 працював у Харківському театрі опери та балету, дебютував у опері «Тарас Бульба» М. Лисенка, виступав у операх «Борис Годунов» М. Мусоргського, «Князь Ігор» О. Бородіна, «Русалка» О. Даргомижського. 1934–37 — у Харківській філармонії. У Лебедині відкрито музейну експозицію С. та меморіальну дошку на будинку, де він народився.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
