Стефаник Юрій Васильович

СТЕФА́НИК Юрій Васильович (псевд. і крипт.: Юрій Гаморак, Юрій Клиновий, Ю. К.; 24. 07. 1909, с. Стецева, нині Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. — 25. 04. 1985, м. Едмонтон, Канада, похований біля могили батька у с. Русів Снятинського, нині Коломийського р-ну) — літературо­знавець, культурно-освітній і громадський діяч. Син Василя, брат Семена Стефаників. На­вчався у Снятинській і Станіславській гімназіях, закінчив правничий факультет Львівського університету (1935). Від 1936 — спів­редактор газети «Українські вісті» (Едмонтон). 1938 повернувся до Львова. Працював у редакціях часописів «Життя і зна­н­ня», «Новітній ремісник». Після встановле­н­ня радянської влади від 1939 — науковий спів­робітник Ін­ституту літератури АН УРСР (під­готував повне ви­да­н­ня творів батька) і викладач української мови Львівського ветеринарного ін­ституту. У вересні 1940 заарештований за приналежність до ОУН, у травні 1941 звільнений за сприя­н­ня К. Студинського і П. Франка. З початком німецької окупації від 1941 — спів­редактор «Українського видавництва» у Львові. Як член Пів­нічної похідної групи ОУН у Східну Україну заарештований ґестапо, незабаром звільнений. 1944 ви­їхав до Німеч­чини, 1948 — до Канади. Працював юристом у приватній компанії. Водночас 1956—70 викладав на курсах україно­знавства; від 1971 очолював канадське обʼ­єд­на­н­ня українських письмен­ників «Слово», був спів­редактором одно­ймен­ної літературної збірки. Автор праць, есеїв, літературно-критичних статей про свого батька, Т. Шевченка, Л. Мартовича, Т. Осьмачку, Г. Косинку та ін., організатор низки наукових конференцій і літературних вечорів. Його бібліотека зберігається у с. Русів, архів і листува­н­ня — у Національному архіві і бібліотеці Канади та у від­ділах рукописів Львівської наукової бібіліотеки імені В. Стефаника та Ін­ституту літератури НАНУ (Київ).

Завантажити статтю