Стефаник Юрій Васильович

СТЕФА́НИК Юрій Васильович (псевд. і крипт.: Юрій Гаморак, Юрій Клиновий, Ю. К.; 24. 07. 1909, с. Стецева, нині Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. — 25. 04. 1985, м. Едмонтон, Канада, похований біля могили батька у с. Русів Снятинського, нині Коломийського р-ну) — літературознавець, культурно-освітній і громадський діяч. Син Василя, брат Семена Стефаників. Навчався у Снятинській і Станіславській гімназіях, закінчив правничий факультет Львівського університету (1935). Від 1936 — співредактор газети «Українські вісті» (Едмонтон). 1938 повернувся до Львова. Працював у редакціях часописів «Життя і знання», «Новітній ремісник». Після встановлення радянської влади від 1939 — науковий співробітник Інституту літератури АН УРСР (підготував повне видання творів батька) і викладач української мови Львівського ветеринарного інституту. У вересні 1940 заарештований за приналежність до ОУН, у травні 1941 звільнений за сприяння К. Студинського і П. Франка. З початком німецької окупації від 1941 — співредактор «Українського видавництва» у Львові. Як член Північної похідної групи ОУН у Східну Україну заарештований ґестапо, незабаром звільнений. 1944 виїхав до Німеччини, 1948 — до Канади. Працював юристом у приватній компанії. Водночас 1956–70 викладав на курсах українознавства; від 1971 очолював канадське об’єднання українських письменників «Слово», був співредактором однойменної літературної збірки. Автор праць, есеїв, літературно-критичних статей про свого батька, Т. Шевченка, Л. Мартовича, Т. Осьмачку, Г. Косинку та ін., організатор низки наукових конференцій і літературних вечорів. Його бібліотека зберігається у с. Русів, архів і листування — у Національному архіві і бібліотеці Канади та у відділах рукописів Львівської наукової бібіліотеки імені В. Стефаника та Інституту літератури НАНУ (Київ).

Завантажити статтю