Пушкар Микола Сидорович
Визначення і загальна характеристика
ПУШКА́Р Микола Сидорович (03. 08. 1930, с. Шолохове Нікопольського р-ну, нині Дніпропетровської обл. — 21. 07. 1995, там само) — лікар-хірург, фахівець у галузі кріомедицини. Чоловік Л. Сімонової-Пушкар. Доктор медичних наук (1968), професор (1970), член-кореспондент НАНУ (1978), АМНУ (1993). Державна премія СРСР (1978). Премія імені О. Богомольця АН УРСР (1980). Державні нагороди СРСР. Закінчив Дніпропетровський медичний інститут (нині Дніпро, 1954). Відтоді працював лікарем, завідувачем Харківського відділу охорони здоров’я (1963–68), проректором Українського інституту удосконалення лікарів (1968–71). Від 1972 — в Інституті проблем кріобіології і кріомедицини НАНУ (обидва — Харків): директор (1972–83), завідувач відділу низькотемпературного консервування (1983–95). Основні напрями наукової діяльності: реконструктивна хірургія, трансфузіологія, кріомедицина. Керував фундаментальними дослідженнями механізмів кріопошкодження і кріозахисту клітинних структур, прикладними розробками оригінальної апаратури для низькотемпературного консервування. Під його керівництвом було розроблено методи консервування кісткового мозку, тканини щитоподібної залози, лейко- і лімфоконцентрату периферійної крові людини, а також методи лікування з використанням цих біологічних об’єктів.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Введение в криобиологию. 1975; Криопротекторы. 1978; Цитохимия замороженной клетки. 1981; Теория и практика криогенного и сублимационного консервирования. 1984; Криоконсервирование тканей и клеток эндокринных органов. 1993; Физические основы низкотемпературного консервирования клеточных суспензий. 1994 (усі — Київ, співавт.).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
