Пушкар Микола Сидорович

ПУШКА́Р Микола Сидорович (03. 08. 1930, с. Шолохове Нікопольського р-ну, нині Дні­пропетровської обл. — 21. 07. 1995, там само) — лікар-хірург, фахівець у галузі кріомедицини. Чоловік Л. Сімонової-Пушкар. Доктор медичних наук (1968), професор (1970), член-кореспондент НАНУ (1978), АМНУ (1993). Державна премія СРСР (1978). Премія імені О. Богомольця АН УРСР (1980). Державні нагороди СРСР. Закінчив Дні­пропетровський медичний ін­ститут (нині Дні­про, 1954). Від­тоді працював лікарем, завідувачем Харківського від­ділу охорони здоровʼя (1963—68), проректором Українського ін­ституту удосконале­н­ня лікарів (1968—71). Від 1972 — в Ін­ституті про­блем кріобіо­логії і кріомедицини НАНУ (обидва — Харків): директор (1972—83), завідувач від­ділу низькотемпературного консервува­н­ня (1983—95). Основні напрями наукової діяльності: рекон­структивна хірургія, транс­фузіологія, кріомедицина. Керував фундаментальними дослідже­н­нями механізмів кріопо­шкодже­н­ня і кріозахисту клітин­них структур, прикладними роз­робками оригінальної апаратури для низькотемпературного консервува­н­ня. Під його керівництвом було роз­роблено методи консервува­н­ня кісткового мозку, тканини щитоподібної залози, лейко- і лімфоконцентрату периферійної крові людини, а також методи лікува­н­ня з викори­ста­н­ням цих біо­логічних обʼєктів.

Завантажити статтю