Римар Ярослав Васильович

РИ́МАР Ярослав Васильович (31. 01. 1956, м. Джезказган Карагандинської обл., Казах­стан) — фахівець у галузі будівництва й архітектурної ре­ставрації. Кандидат технічних наук (2010). Член НСАУ (1993). Державна премія України в галузі архітектури (1997). Закінчив Львівські будівельний технікум (1978) і політехнічний ін­ститут (1985). У 1978—80 працював у науково-дослідному ре­ставраційному від­ділі Львівської між­обласної спеціальної ре­ставраційної майстерні; 1980—88 — в архітектурно-ре­ставраційному від­ділі Львівської комплексної архітектурно-ре­ставраційної майстерні; 1988—96 — керівник кон­структорської групи, 1997—2002 — керівник інженерної майстерні, від 2002 — головний інженер, від 2006 — директор ін­ституту «Укрзахід­проєктре­ставрація» (Львів). Автор та спів­автор низки проєктів ре­ставрації, рекон­струкції та при­стосува­н­ня памʼяток архітектури в Львівській та багатьох ін. областях України. Брав участь у ре­ставрації памʼяток архітектури: палацу Пере­ні в м. Вино­градово (нині Берегівського р-ну) та палацової споруди «Білий дім» у м. Мукачево Закарпатської обл. (обидва — 1980), будівлі Львівської наукової бібліотеки імені В. Стефаника НАНУ (1987), монастирського корпусу ансамблю монастиря Кармелітів босих (1996), будинку на площі Ринок, № 2 у Львові (1998—2002), монастиря св. Миколая чину св. Василія Великого у с. Крехів Жовківського (нині Львівського) р-ну (1990—96), вілл «Ґражина» та «Світезянка» у м. Трускавець (нині Дрогобицького р-ну, 2000), палацового комплексу (ратуша) на вул. М. Шашкевича, № 22 у м. Золочів (2017) Львівської обл.