Старосольська Уляна

СТАРОСО́ЛЬСЬКА Уляна (псевд. і крипт.: Уляна Любович, У. Л.; 31. 03. 1912, Львів — 04. 12. 2011, м. Нью-Йорк, США) — журналістка, письмен­ниця, громадська діячка. Дочка Володимира та Дарії, сестра Юрія та Ігоря Старосольських. Член-кореспондент НТШ (1984). Чл. ПЕН-клубу (1984), НСПУ (1995). Закінчила гімназію товариства «Рідна школа» (Львів, 1930), здобула ступінь магістра з права у Вищій торговельній школі у м. По­знань (Польща), де також ви­вчала економіку і журналістику. Редагувала журнали «Нова хата», «На сліді» (1936—39), «Господарсько-ко­оперативний часопис» (1937—39). Водночас брала активну участь у діяльності товариства «Пласт». Після арешту і увʼязне­н­ня батька 1939 вислана у Казах­стан, де працювала у колго­спі. Під час репатріації колишніх польських громадян 1946 пере­їхала до Польщі, звідки 1967 емігрувала до США. 1972—84 і 1987—90 — головний редактор друкованого органу Союзу українок Америки «Наше життя» (Нью-Йорк). Також продовжила працю у «Пласті». Редактор та упорядник книжок З. Когут, Б. Нижанківського, В. Ревуцького. Опублікувала спогади про музично-культурне життя Львова 1930-х рр., композиторів С. Людкевича, Б. Кудрика, В. Барвінського. Разом із братом Юрієм доклала зусиль до ви­да­н­ня 210-го тому «Записок НТШ» (Нью Йорк; Париж; Сидней; Торонто, 1991), присвячених їхньому батькові. Опрацювала рукописи та видала спогади брата Ігоря, впорядкувала пластову спадщину брата Юрія. Авторка спогадів «Роз­кажу вам про Казах­стан: Нариси з пере­житого» (Нью-Йорк, 1976; Л., 2001), збірника «Нариси, інтервʼю, есеї з журналу «Наше життя» (Нью-Йорк, 1969—1990)» (Л., 2001), статей і прозових творів, опублікованих у часописах «Нові дні», «Сучасність», «Слово», «Новий шлях», «Народна воля» та ін. Після від­новле­н­ня незалежності 1991 неодноразово від­відувала Львів, де 2024 на честь родини Старосольських пере­йменовано вулицю.

Завантажити статтю