Савенець Андрій Миколайович

САВЕНЕ́ЦЬ Андрій Микола­йович (05. 09. 1977, смт Корнин Попільнянського р-ну, нині с-ще Житомирського р-ну Житомирської обл.) — поет, критик, пере­кладач. Член АУП (1998) та НСПУ (2000). Премії імені П. Куліша (2020), часописів «Авжеж!» (Житомир, 1997), «Literatura na Świecie» (Варшава, 2021). Закінчив Житомирський педагогічний університет (1999). Здобув докторат із гуманітарних наук у Люблінському католицькому університеті (2005). Учителював (1999—2000); викладав англійську мову в Житомирському училищі культури (2000—01). Від 2001 — у Польщі. 2006—10 — адʼюнкт Гуманітарно-економічної академії в Лодзі; 2005—23 — учитель української мови Приватного ліцею імені І. Падеревського в Любліні; 2016—23 — асистент, адʼюнкт кафедр візантійсько-словʼянської культури та словʼянських мов і пере­кладо­знавства Люблінського католицького університету. Автор поетичних збірок «Introspecto» (1996), «Символ Сиґми» (1998; обидві — Житомир); моно­графії «Поезія у пере­кладі: “українська” Шимборська» (Люблін; Ж., 2006), низки літературо­знавчих та критичних статей. Пере­кладає українською мовою польську й англомовну поезію. Серед пере­кладів — «Butterfly = Метелик» Я. Шевчук (Ж., 2002), «Wersja wydarzeń = Версія подій» (Люблін, 2005) та «Może to wszystko = Може, це все» (Ольшаніка, 2011) В. Шимборської, «Poemat o mieście Lublinie = Поема про місто Люблін» Ю. Чеховича (Люблін, 2005), «Різдво Христове» (Гайнівка, 2014) та «Мати Божа» (Холм, 2015) М. Паліакі, «Два роки, вісім місяців і двадцять вісім ночей» (Л., 2017), антологія «Lublin z dala, Lublin z bliska = Люблин здаля, Люблин зблизька» (Люблін, 2017; автор перед­мови, біо­грам, коментарів), «По кому поздвін» Е. Гемінґвея (2018), «Золотий дім» С. Рушді (2019; обидва — Львів), «Віслава Шимборська. 100 віршів» (Т., 2023). Польською мовою пере­клав твори «Barykady na Krzyżu» Ю. Ґудзя (2014), «Poprzednie życie» М. Рябчука (2018), «Worochtarium» О. Друля, Ю. Андруховича та О. Бойченка (2019), «Krótka historia ukraiskiego feminizmu» М. Ябченка, Ю. Вус та І. Кипібіди, «Charków 1938» О. Ірванця (обидва — 2024; усі — Люблін).

Завантажити статтю