Садовський Михайло Вікентійович

Визначення і загальна характеристика

САДО́ВСЬКИЙ Михайло Вікенті­йович (29. 07. 1887, Київ — 29. 12. 1967, м. Торонто, провінція Онтаріо, Канада) — військовик. Генерал-хорунжий Армії УНР (1944). Закінчив Володимирський кадетський корпус у Києві та Київське піхотне юнкерське училище (1912). Під час 1-ї світової війни — на фронті: офіцер 167-го піхотного Острозького полку. На службі в українському війську від кінця 1917: старшина Головної шкільної управи Ген­штабу, начальник персонального від­ділу, канцелярії Головної мобілізаційно-персональної управи Військового міністерства УНР (1919—20). Після інтернува­н­ня Армії УНР у Польщі від 1921 мешкав у Каліші та Варшаві, був спів­засновником і головою Українського воєн­но-історичного товариства, головним редактором щорічника «За державність». 1945 ви­їхав до Німеч­чини, 1952 — до Канади. Заснував у Торонто Український воєн­но-історичний ін­ститут (поновив ви­да­н­ня збірника «За Державність») і Музей українського війська при ньому. Вміщував публікації в українській діаспорній періодиці.

Літ.: Биковський Л. Ва­ймарські часи: Спомини, 1945. Денвер, 1970; Колянчук О., Литвин М., Науменко К. Генералітет українських визвольних змагань. Л., 1995; Тинченко Я. Українське офіцерство: шляхи скорботи та забу­т­тя. 1917—1921 роки. К., 1995; Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007.

К. Є. Науменко

Завантажити статтю